Сергій Стаховський: Роздавати медальки — то не підтримка спорту

Зірка світового тенісу і перша ракетка України Сергій Стаховський ще з дитячого віку тренується   та живе  за межами нашої країни. 

Він переїжджав із Чехії до США, а звідти — у Словаччину і зрештою опинився з дружиною та трьома дітьми в Угорщині. 

Але з Україною у Стаховського завжди був сильний зв’язок. Поки деякі українські спортсмени намагалися залишатися поза політикою під час війни з Росією, Сергій навпаки дуже чітко і публічно визначив свою позицію. 

Повертаючись із чергової мандрівки до  США, він привіз бронежилети, балаклави та іншу амуніцію для українських військових. 

До всього спортсмен виставив на аукціон ракетку з персональним автографом, гроші від продажу якої  також пішли на підтримку української армії. 

Готуючись до літньої Олімпіади в Токіо та Вімблдону у 2020, Стаховський припускав, що цей рік може стати останнім у його спортивній кар’єрі. 

Як COVID-19 вплинув на професійне життя першої ракетки України та скорегував його плани відносно подальшої кар’єри, ми запитали у самого Сергія Стаховського. Спортсмен поєднав нашу розмову із прогулянкою з дітьми у  затишному будапештському парку.   

— У минулому році ти казав, що якщо не потрапиш на Олімпіаду і Вімблдонський турнір 2020 року, то підеш зі спорту і сконцентруєшся на вихованні дітей та виноробстві. Олімпіаду в цьому році відмінили, Вімблдон — теж. Які твої плани зараз? Підеш зі спорту чи все ж таки залишишся? 

— Ти знаєш, бажання грати далі — є. Але я не бачу сенсу. На даному етапі я навіть не розумію, будемо ми грати чи ні, тренуватися мені чи вже забути про це. 

Для мого віку тренуватися, не розуміючи, навіщо я це роблю —  тренуватися без конкуренції, без змагань, без розуміння свого рівня гри — дуже складно. 

Так, в мене була мета — потрапити на Олімпіаду у Токіо, і саме там або відразу після Олімпіади, на Вімблдоні, яскраво завершити свою спортивну кар’єру. 

Цього не сталося — Олімпіаду перенесли, Вімблдон відмінили. 

Що тепер? Йти? 

Але, з іншого боку, мені немає сенсу вистрибувати прямо зараз з цього потягу — до карантину ми встигли виграти матч Кубку Девіса та на одну сходинку наблизитися до Світової групи, у нас вже є суперник, це Ізраїль, тому існує великий шанс потрапити до плей-офф групи. 

Якщо я буду потрібен команді, а інших гравців, здатних мене замінити, не з’явиться, то, звісно, я буду тренуватись і грати, щоб допомогти нашим хлопцям подолати цей рубіж.    

"На даному етапі я навіть не розумію, будемо ми грати чи ні, тренуватися мені чи вже забути про це"

— Які почуття переважали у вашій родині після оголошення карантину — паніка, страх, розгубленість? 

— Так, спочатку було трохи паніки, бо, коли починався карантин, я перебував на території України. 

Закривалися кордони, але я не міг просто кинути усі свої справи і терміново вилетіти до сім’ї в Будапешт. Дружина дуже хвилювалася за мене, а я, звісно, дуже турбувався за неї та дітей. 

— Встиг вилетіти?

— Я, так би мовити, проскочив під шлагбаумом на кордоні вже в останню мить. Звісно, я переживав, чи зможу потрапити одразу до сім’ї, чи не виникнуть якісь проблеми на угорському кордоні. 

На щастя, все обійшлося. 

— А як в Угорщині населення відреагувало на введення суворого карантину?

— Знаєш, в мене був шок, коли я вперше побачив Будапешт без людей. Угорці поставились до карантину дуже відповідально, і всі сиділи по домівках в ізоляції. 

Такого Будапешту я не бачив ніколи у житті. 

"Коли ти маєш трьох дітей, і вони з тобою цілодобово сидять на карантині вдома, то енергія закінчується дуже швидко"

— Наскільки важко ти переносив ізоляцію? Адже ти сам завжди характеризував себе як екстремального холерика. У такому випадку ізоляція для тебе мала б стати досить травматичним досвідом, адже для темпераментних людей бути замкненими в чотирьох стінах — нестерпно.

— Так, коли я був молодшим, то міг собі дозволити бути екстремальним холериком. Але коли ти маєш трьох дітей, і вони з тобою цілодобово сидять на карантині вдома, то енергія закінчується дуже швидко. 

Та й не були ми замкнені у чотирьох стінах — на території нашого будинку є закритий майданчик, де ми постійно грали з дітьми у баскетбол, футбол і теніс. 

Тому питання "а куди нам ще подіти свою невгамовну енергію" не стояло зовсім — наприкінці кожного дня ми усі просто валилися з ніг від втоми. Об 11 вечора колишній екстремальний холерик засинав прямо з дітьми у ліжку, читаючи їм казки.  

— Багатьом здається, що усі тенісисти — це безтурботні мільйонери, хоча насправді це зовсім не так. Наскільки економічна криза, викликана пандемією та карантином, вдарила по твоїй сім’ї та родині?

— Криза відчутно вдарила по гравцях, які тільки починають кар’єру, або по тих, хто усе життя стояли у рейтингу вище 100. У таких гравців немає тих заощаджень, за рахунок яких вони можуть продовжувати тренування і фінансово забезпечувати сім’ю. 

Ситуація у спорті, що склалася через пандемію, дуже складна — відлуння цієї економічної кризи ми будемо відчувати (і не тільки у тенісі) ще багато років. 

По моїй родині криза, викликана пандемією, вдарила лише в тому сенсі, що я — людина, яка заробляє гроші і формує сімейний бюджет завдяки професійній грі в теніс. Коли зупинився теніс — зупинились і надходження. 

Поки що це незрозумілий для мене період… 

До того ж, я у минулому році став власником невеликого сімейного виноробного бізнесу, який мав би в майбутньому приносити хоча б якісь гроші, але зараз виноробство не тільки не приносить нам ніяких грошей, а  дуже багато грошей забирає. 

Так, я мав гарну спортивну кар’єру, в мене є деякі заощадження, я маю на що жити і чим годувати сім’ю. Але щодо інших гравців — я навіть не знаю, за рахунок чого вони тепер будуть існувати.   

"Я у минулому році став власником невеликого сімейного виноробного бізнесу, який мав би в майбутньому приносити хоча б якісь гроші, але зараз виноробство не тільки не приносить нам ніяких грошей, а  дуже багато грошей забирає"

— До речі, наскільки болюче ця криза вдарила по твоєму виноробному бізнесу?

— Саме по виноробству криза ще не вдарила настільки, щоб ми це відчули. Тобто виноробство живе своїм життям — на виноградниках люди працюють, врожай якийсь буде, хоча погода й не дуже. 

Але досить відчутно криза вдарила по можливостях продажу вина. Тому що моє бачення продукту — то високоякісне вино за доступною ціною. 

Я хотів контролювати не тільки увесь процес створення свого вина, але і його розповсюдження. Саме тому ми йшли тільки до тих готелів, ресторанів та спеціалізованих магазинів, у яких дійсно контролюється температура зберігання вина. 

Зараз усі ці ресторани та готелі закрилися. Тому довелось швидко робити сайт, і зараз ми вже працюємо в онлайні. Нещодавно ми також знайшли партнерів, які допоможуть нам більш якісно зайти на ринок. 

— Під час карантину у людей з’явилася велика кількість вільного часу, який ти, напевно, цілком віддавав дітям. Тобто тобі не вдалося понудьгувати? 

— Так, за наявності трьох дітей вільного часу в мене було зовсім обмаль. За усі ті місяці я подивився лише один серіал "Останній танець" про команду "Чикаго Буллс". 

Ще я почав вивчати спортивну дієтологію, а також зацікавився деякими аспектами фокусування у тенісі — тобто, як саме треба фокусувати свою увагу, коли ти на корті.

— А в тебе не виникало бажання якимось чином проявити себе в "карантинних хроніках" та почати виробляти свій онлайн-контент з персональними курсами спортивних тренувань? 

— Ні, ніяких тренувань я не започаткував, але роздав декілька інтерв’ю, на які в іншому випадку просто не мав би часу. 

А в інтернеті я постив контент суто з винної тематики. Тому що вважаю, що в нашої країни є досить великий потенціал перейти поступово з міцного алкоголю до вина, як більш корисного та інтелігентного напою. Але вино має бути якісним.  

"Нам із дружиною було навіть цікаво — чи вдасться без конфліктів просидіти разом з дітьми протягом трьох місяців"

— Під час карантину люди, замкнені в своїх квартирах, були змушені цілодобово взаємодіяти зі своїми другими половинами та дітьми. Для багатьох це виявилося досить важким досвідом. У вас у родині теж стали виникати конфлікти через відсутність особистого простору?

— Ти знаєш, нам із дружиною було навіть цікаво — чи вдасться без конфліктів просидіти разом з дітьми протягом трьох місяців. 

Тобто, саме такого у наших стосунках ще ніколи не траплялось — я постійно їздив то на тренування, то на змагання, більш ніж на три тижні ніколи не залишався вдома. 

І коли почався карантин, ми з дружиною були дуже здивовані, що навіть якихось маленьких сварок у домі не виникало! Більш того — десь через місяць карантину ми з дружиною раптом виявили, що в нас одне до одного взагалі немає ніяких претензій. 

Це було щось новеньке! (сміється) 

Насправді мені дуже пощастило і з дружиною, і з дітьми, і з батьками. В нас велика сім’я, але усі підтримують одне одного. І це дуже круто! А діти взагалі були страшенно раді такому карантину — тато кожного ранку та вечора вдома!

— Які найбільш яскраві події під час карантину тобі запам'ятаються назавжди? 

— Та в нас таких подій було багато — ось наш малюк повзає, потім намагається ходити, потім… Ти розумієш, так? Кожний день з такою малечею — це подія для батьків! А відносно світових подій… 

— Можливо, Папа Римський, який читає проповідь перед порожньою площею?

— Так, я бачив це пусте богослужіння — і, скажу тобі, це було досить потужно! 

Розумієш, інформаційний контент я черпаю тільки з фейсбуку та інстаграму. Телевізор ми взагалі не вмикаємо. 

— А як часто і з яких причин ти порушував карантин?

— Я порушував карантин суто заради тренувань: тричі на тиждень — теніс та тричі — фізична підготовка. Займався у маленькій групі, дотримуючись дистанції. 

Здавав кожний четвертий день тести на коронавірус, щоб ні у кого не виникало питань. Ну і до магазинів, звісно, їздив.  

"Я порушував карантин суто заради тренувань: тричі на тиждень — теніс та тричі — фізична підготовка. Займався у маленькій групі, дотримуючись дистанції"

— Ти завжди був затятим українським патріотом. Твої слова, що спорт — це не просто політика, а політика на найвищому рівні, дуже голосно прозвучали свого часу. Ти вважаєш, що наша влада солідарна з тобою в цьому питанні? 

— Я не можу сказати, що наша держава якось дійсно підтримує спорт чи солідарна з моїми словами відносно того, що спорт — то є політика. 

Наша держава взагалі дуже далека від спорту. 

Зараз у нас весь бюджет на спорт менше, ніж бюджет Тенісної асоціації Америки. Розумієш? В Україні в  увесь наш спорт вкладається стільки грошей, скільки, наприклад, у Франції вкладається тільки в один вид спорту. 

— Тобто розраховувати на якісь кроки нашої влади, спрямовані на нейтралізацію негативних наслідків пандемії у національному спорті, не варто? Чи не чекають нас тоді попереду розорення національних клубів і масова еміграція спортсменів з України?

— Я не знаю, як наша влада нейтралізує економічні наслідки пандемії в країні. Можливо, що ніяк. 

Але той факт, що ми побачимо відтік талантів з України — це реальність. 

Розвиток спортсменів потребує постійних інвестицій. Якщо їх немає у своїй країні, людина, щоб розвиватися далі, почне шукати кошти в інших країнах і грати під іншими прапорами.  

"Я не можу сказати, що наша держава якось дійсно підтримує спорт чи солідарна з моїми словами відносно того, що спорт — то є політика. Наша держава взагалі дуже далека від спорту"

— Ти уважно стежив за подіями, які відбувалися в Україні в період карантину. Як ти вважаєш, дії нашої держави у відповідь на пандемію були адекватними? 

— Звісно, порівнюючи з Угорщиною, я бачу, наскільки українська влада не спроможна зробити хоча б якісь реальні кроки у будь-якому напрямку. 

Тобто навіть Угорщина, яка і сама зовсім "не фонтан", але ж підтримала свій малий та середній бізнес, спромоглася виплатити працівникам по 500 євро на місяць, запровадила різноманітні пільги. 

На другий тиждень карантину ми вже чули оголошення, скільки грошей з бюджету влада виділяє на підтримку громадян та їхніх бізнесів. 

А в Україні досі, після трьох місяців карантину, ніхто не розуміє — чи варто чекати від влади якихось рішень. 

А усі ці події у Нових Санжарах, махінації з захисними масками та антисептиками… Це жах! Але це і є реальна ситуація у нашій країні. 

І я дуже побоююся, що далі буде гірше. Люди вже не вірять у жодні казки щодо змін на краще, тому згодом можуть обрати старий шлях. Після повернення Портнова, я вважаю, повернення Януковича теж не за горами. І це вже якийсь "сюр"! 

— Чому тебе навчила вся ця ситуація з пандемією? Які висновки ти зробив?

— Я зрозумів, що наше життя дуже крихке. І найважливіше у житті — то твоя сім’я, твоя родина. Навіть кар’єра — то лише бонус до набагато важливіших речей. І ще… 

Ще я зрозумів, що реальну вартість грошей ми побачимо саме зараз, тому що криза не омине нікого з нас. І це буде дуже важкий період. 

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінив ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на sos.pravda007@gmail.com