New York Times: Вплив пандемії на психіку — радше, легкі хвильки, ніж цунамі

Бенедикт Кері
Четвер, 25 червня 2020, 06:00

Статтю "The New York Times" в оригіналі можна прочитати за цим посиланням.

Психологічні наслідки пандемії коронавірусу ще не проявилися на повну, однак деякі експерти вже передбачають "цунамі" нових розладів, а новинні ресурси лише підсилюють цей прогноз.

У травні Всесвітня організація охорони здоров’я застерігала щодо "масового зростання кількості психічних захворювань у прийдешні місяці", спричинених тривогою та ізоляцією. 

Цифрові платформи, як-от "Crisis Text Line" та "Talkspace" протягом весни регулярно повідомляли про сплески такої захворюваності. А, згідно з даними нещодавнього опитування "Kaiser Family Foundation", більше половини дорослих американців і американок зізналися, що пандемія погіршила їхнє психічне здоров’я.

Однак ця хвиля нових психічних загострень досі перебуває в тіні, а можливо, узагалі виявиться просто примарою. 

Психіатри та психотерапевти, що працюють із людьми після землетрусів, ураганів та інших катастроф зауважили, що сплески тривожності та безпорадності у таких випадках — природна реакція, яка рідко стає травматичною або хронічною. 

Опитування, що досліджують емоції респондентів, не здатні добре визначити стан тривалих душевних страждань, натомість наявність важких психічних порушень, як-от шизофренія та біполярний розлад, — незмінна, і ймовірність, що тут ситуація зміниться через пандемію — надзвичайно низька. 

Більшість людей, що живуть із цими захворюваннями, потребували постійного догляду як до поширення вірусу, так і потребуватимуть його й тоді, коли ситуація покращиться.

"У більшості катастрофічних ситуацій більшість людей справляється добре", — зазначає доктор Стівен Саузвік, професор психіатрії у Єльському університеті, що працював із численними потерпілими після катаклізмів, включно з масовою стріляниною. 

"Дуже мало хто усвідомлює, наскільки він чи вона витривалі, поки не зіштовхнуться з надзвичайними обставинами. Насправді одне з наших перших завдань у таких ситуаціях — привернути увагу саме до цього".

Судячи з виписаних рецептів, вибухової кількості психічних розладів в останні місяці не спостерігалося. Згідно з даними "OptumRx", фармацевтичної дочірньої компанії "UnitedHealth Group", у березні, коли епідемія бушувала в багатьох регіонах, кількість рецептів на заспокійливі препарати, як-от Ксанакс та Клонопін, зросла на 15% порівняно з лютим, на антидепресанти — на 14%, та на снодійні — на 5%.

Однак на початку квітня ці цифри почали знижуватися. За даними "IQVIA", аналітичного центру у сфері охорони здоров’я, загальна кількість рецептів у цьому місяці становила 8,7 мільйонів одиниць заспокійливих препаратів та 27,4 мільйони антидепресантів — що надто не відрізняється від звичайних середніх показників квітня. 

Число рецептів на інші категорії ліків у психіатрії, як-от протипсихозні медикаменти, упродовж березня та квітня лишалося на середньмісячному рівні.

"Невелике тимчасове збільшення рівня вживання антидепресантів та заспокійливих пом’якшує занепокоєння щодо пандемії, яка дуже вплинула на загальний настрій та посилення тривожних розладів", — повідомляє електронним листом доктор Марк Олфсон, професор психіатрії у Колумбійському університеті. 

"Березневе зростання кількості рецептів на протитривожні препарати частково може стосуватися людей, що роблять запаси ліків, які вони вже приймали раніше, або дозування яких збільшили", — додає він.

Після терористичної атаки 11 вересня багато медиків також були стурбовані хвилею нових психічних розладів, які можуть переповнити потужності системи охорони здоров’я. У 2004 році дослідники вивчали дані по різноманітних психіатричних препаратах, порівнюючи кількість виписаних рецептів на них за місяць до теракту та через місяць після нього. 

Не рахуючи невеликого росту у Нью-Йорку, вони дійшли висновку, що "Стан гострого шоку та страху внаслідок подій 11 вересня не супроводжувались ростом у вживанні психотропних препаратів".

Експерти впевнені, що дані останніх опитувань щодо емоцій людей під час пандемії також не інформативні. Одна з причин полягає в тому, що ці опитування не враховують різниці між респондентами, що перебувають у гущі подій — у даному випадку працівників, що надають першу медичну допомогу — та всіма іншими. 

Мільйони американців розважалися на Zoom-вечірках та цілісінькими днями пропадали на Netflix: можливо, й кидаючи виклик тайм-менеджменту, однак це не було пов’язано із тривалою травмою.

До того ж, стан сильного стресу зазвичай потребує більше часу, аби перерости в такий стан, внаслідок якого людям знадобиться лікування та буде діагностований психіатричний розлад.

Наприклад, генералізований тривожний розлад діагностується, коли підвищена тривожність присутня протягом шести місяців. Посттравматичний стресовий розлад виникає внаслідок переживання події, небезпечної для життя як особисто, так і за близьку людину, або ж після того, як людина стала свідком чиєїсь смерті у реанімації. Поширеними симптомами є нічні жахи або інші відголоски травми, однак і вони мають тривати принаймні три місяці, аби можна було діагностувати хронічний стан хвороби.

"Існує низка таких опитувань, і, гадаю, вони всі певною мірою корисні, — вважає Емма Бет Маꥳнті, доцентка у Школі охорони здоров’я Джона Гопкінса Блумберґа. — Проте вони використовують у процесі оцінювання мішанину з симптомів депресії та тривожності, а не професійні психіатричні інструменти чи опитувальники".

Найкраще наразі опитування в межах Америки, опубліковане цього місяця компанією "JAMA", під керівництвом докторки Маꥳнті, керується стандартним, широко вивченим психіатричним опитувальником. Він розміщений в інтернеті та охоплює національно-репрезентативну вибірку з 1468 дорослих респондентів. Його результати свідчать, що наразі 14% людей мають підвищений рівень стресу, порівняно з середнім показником у 4% в докоронавірусний період. Також встановлено, що в респондентів незначно відрізняється рівень відчуття самотності зараз та до пандемії.

"Чим довше люди перебувають у цьому стресі, тим більше шансів поставити їм діагноз та підібрати лікування, — пояснює докторка Маꥳнті в інтерв’ю телефоном. — Однак питання про те, чи справді так станеться, залишається відкритим. Ми робили це на початку квітня, якраз коли почався карантин та впроваджувалися правила щодо заборони покидати домівки, і коли люди стикнулись із цим уперше. Наразі можна припустити, що загальний рівень стресу знизився, ми звикли до цих обставин, а світ став трохи відкритішим".

За словами докторки Маꥳнті, вони разом з колегами планують провести цього літа ще одне таке опитування, і, можливо, — також восени, щоб виявити, чи змінюються рівні стресу залежно від форми, якої набуватиме епідемія протягом року.

Острах перед інфікуванням та впливом коронавірусу на здоров’я, безсумнівно, підвищує рівень стресу в багатьох людей, особливо тих, хто через це втратили доступ до регулярної медичної допомоги, або тих, у кого вже був страх перед інфекціями, зокрема, спричинений обсесивно-компульсивним розладом.

"Відколи це почалося, для мене більше нічого ніде не є чистим", — зізнається Наомі, лікарка з Нью-Йорку, що страждає на ОКР. Вона попросила не вказувати її прізвище з метою конфіденційності. "Я сприймаю це як повну катастрофу, адже через те, що я лікарка, я багато знаю про патогени й те, що так легко може статися".

Проте коли йдеться про колективну травму хронічного типу, багато експертів дотримуються скептичних поглядів. Дослідження, що їх проводили після ураганів, землетрусів та повеней, показують, що такі тривалі симптоми розвиваються лише у 10 відсотків людей, причому в тих, хто безпосередньо й сильно постраждали від катаклізму. Інші 90 відсотків намагаються повернутися до нормального життя — і з часом нічні жахи та напади паніки відступають.

Переживати пандемію — це зовсім не те саме, що переживати природний катаклізм. Адже пандемія — це менш помітна, менш передбачувана повзуча загроза порівняно з літанням уламків; це, радше, психологічний марафон, а не спринт до безпечного фінішу. 

На нас справді може чекати хвиля нових психічних розладів, особливо якщо наприкінці року знову спалахне Covid-19, або поглибиться економічний спад.

Однак поки що немає переконливих доказів того, буде це цунамі, чи просто легкі хвильки на воді.

Переклад Ольги Проскури



powered by lun.ua
Реклама:
Реклама:
Олександр Альба: Ми змушені конкурувати з авіакомпаніями, які отримали мільярди держпідтримки під час пандемії 
Командир літака: Незважаючи на драматичний спад в кількості рейсів та об'ємі перевезень, у нас не звільнили нікого з пілотів
Катерина Смирнова: Коли оголосили карантин, моя "фінансова подушка" була у бізнесі, який раптом зупинився
Директорка гімназії: Можна жалкувати про різні скасовані урочистості, але пріоритет здоров'я учнів набагато важливіший
Усі публікації