Іспанці на балконах — не співають, аплодують медикам

27 днів пройшло з моменту оголошення карантину в іспанській столиці. За цей час вічно гамівний та людний Мадрид нарешті навчився жити в тиші. 

Наш будинок знаходиться в центрі міста, в Ла Латіні, районі, відомого серед молоді своїми барами та терасами. 

Зараз вулиці пусті, на поржавілих залізних дверях висять оголошення "до майбутніх розпоряджень". 

Час від часу проїжджає зелений кур'єрський мопед Glovo або порожній автобус. 

Водій приречений повторювати маршрут у транспорті без пасажирів знову і знову, і я щоразу відчуваю бажання сісти в цей автобус просто, щоб скласти йому компанію. 

Єдине, що надає оптимізму цьому пейзажу — домашня пекарня навпроти, улюблене місце всіх наших сусідів, правильно-соціально-дистанційна черга біля якої, схоже, не зменшиться навіть у випадку кінця світу.   

Новини останнім часом невтішні. 

Вже місяць переважна більшість статей, репортажів у ЗМІ присвячена СOVID-19: від порад про те, як зберегти психологічне здоров'я в карантині до аналітики про майбутнє ЄС після закінчення епідемії. Уряд докладає чималих зусиль, щоб вирівняти "криву" захворюваності та дати можливість медичній системі впоратися з потоком пацієнтів. 

Але за кількістю інфікованих (117 тисяч) Іспанія вже побила рекорд Італії, 10 000 людей загинуло, медиків не вистачає, а прогнози експертів щодо закінчення епідемії постійно змінюються.

За дотриманням порядку в місті слідкують патрульні автомобілі: металевий голос мегафона нагадує про те, що робити заборонено. 

З моменту введення надзвичайного стану не можна залишати помешкання без нагальної потреби. 

З понеділка навіть вихід на роботу дозволили тільки деяким категоріям робітників. 

На порушників карантину чекає штраф у розмірі від 601 до 30.000 євро. 

За підрахунками іспанської поліції в середньому в країні штрафують кожні 6  секунд. 

Проте деякі відчайдухи не здаються. Нещодавно в Барселоні затримали 8 осіб за організацію оргії, 2 людей зупинили в Мадриді, коли вони намагалися втекти зі шпиталю. 

В столиці більше випадків порушення порядку зафіксували на півдні, в одному з найбідніших та найбільш густонаселених районів — Баєкас. Місцеві жителі кажуть, що витримати "ув'язнення всією родиною" у маленьких квартирах надзвичайно важко. 

На такі суворі заходи уряд наважився не одразу: лише після того, як велика кількість мадридців вирішили, що відміна занять — це чудова нагода виїхати та поніжитися на пляжах іберійського півострова, нарешті вільного від навали туристів. 

В результаті, COVID-19 поширився по всій території країни. 

Згодом стало зрозуміло, що необхідно зачиняти дитячі майданчики, парки та гірські тропи, тому що свободолюбиві іспанці не готові були прислухатися до рекомендацій уряду.  

Карантин взагалі застав мадридців зненацька. Попри тривожні новини про зростання кількості захворювань в сусідній Італії, влада запевняла, що ситуація знаходиться під контролем. 

З появою перших хворих на території Іспанії представники Міністерства охорони здоров’я регулярно поширювали інформацію про необхідні заходи безпеки. Організовувалися прес-конференції, через соціальні мережі структур автономних республік доступно пояснювали, що таке коронавірус та як від нього вберегтися. Лікарі отримали чіткі інструкції щодо процедури госпіталізації. 

Але аж до 9 березня головний меседж в ЗМІ та від влади був таким, що "коронавірус - це грип, а не ебола, і єдиний спосіб від нього вберегтися - це дотримуватися правил особистої гігієни". 

 Вулиця Мадриду

Фото АВТОРКИ

Неоднозначним рішенням соціалістів став дозвіл на проведення маршу на честь 8 березня. 

Проблема домашнього насильства та рівності є невід'ємною частиною політичного порядку денного Іспанії. 

Минулого року феміністичні гасла вивели на вулицю близько мільйона прихильників, цього ж року навіть попри епідемію 120 000 мадридців пройшли ходою центральними вулицями столиці. 

Ми з друзями вирішили, що жінок від насильства помирає більше ніж від вірусу, тому прийняли рішення взяти участь у марші. Вже наступного дня стало відомо, що у міністра рівності Ірене Монтеро підтвердили коронавірус, і через декілька днів захворіла дружина очільника країни. 

Представники праворадикалів почали виступати з заявами в дусі "ми ж попереджали". Це тривало до того моменту, як мережею почало поширюватися відео, на якому один із лідерів консервативної партії Вокс, хворий на COVID-19 обіймається зі своїм прихильниками на дев’ятитисячному мітингу.

Проте вже зараз зрозуміло, що політичні наслідки для соціалістів все ж передбачаються після закінчення епідемії. 

Навіть допомогу у розмірі 15 мільйонів євро для приватних телеканалів, яку виділив уряд на підтримку перманентно кризової медіасфери, коментатори в мережах сприймають як намагання "купити ЗМІ". 

Зволікання Педро Санчеса, голови іспанського уряду, з суворими заходами можна пояснити не тільки любов'ю до громадянських свобод та боротьбою за права світового жіноцтва. 

Декілька років Іспанія намагається оговтатися після кризи 2008 року, а безробіття й надалі залишається головною проблемою в країні, особливо серед молоді. Крім того, 11% ВВП становить туризм, і закриття кордонів стало серйозним ударом по економіці країни. 

31 березня уряд затвердив близько 50 заходів, спрямованих на соціальний порятунок найбільш вразливих верств населення та пом'якшення наслідків паралічу неосновних видів діяльності. Серед них відстрочки та шестимісячний мораторій на сплату внесків до системи соціального захисту, допомога тимчасовим працівникам, які втратили роботу, іпотечний мораторій.

Спільна біда стала приводом для об'єднання іспанців та створення системи взаємодопомоги. 

Мережею поширюються заклики після карантину підтримати іспанський малий та середній бізнес, купувати іспанські товари та подорожувати в межах країни. 

Власник Inditex (Zara, Bershka, Stradivarius) Амансіо Ортега виділив 60 мільйонів на боротьбу з коронавірусом, Mango виділили 3 млн євро на купівлю медичних матеріалів, яких катастрофічно не вистачає. 

Від великих текстильних фабрик та банків до невеликих виробників взуття Аліканте: всі намагаються забезпечили систему охорони здоров’я захисними матеріалами. 

Депутати та партії віддають частину зарплати на порятунок медицини. 

Мадридці пропонують свою допомогу сусідам, реєструються на волонтерських сайтах, які допомагають літнім людям, щовечора виходять на балкони, щоб поаплодувати медикам, та рахують дні до закінчення епідемії. 

Ольга Косова, журналістка, проживає в Мадриді

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.