Карантин у сонячній Кремнієвій Долині

Будильник дзвенить о шостій тридцять ранку. Як завжди, я вимикаю і прокидаюсь через годину.  Ще на початку березня я зривався з ліжка, стрибав у душ, хапав свій рюкзак і біг на автобус, щоб дістатися на роботу — півтори години від Сан-Франциско до сонячної Кремнієвої Долини.

Враховуючи, що за останні чотири роки я дуже втомився від цих поїздок, єдиний плюс від карантину — це відсутність сполучення до роботи.

"Місцева влада запровадила карантин одна з перших у Сполучених Штатах"

Місцева влада запровадила карантин одна з перших у Сполучених Штатах.

До цього всі місцеві жителі розмовляли про вірус і застереження було чути з усіх новинних ресурсів. Я працюю у прогресивній компанії і вважаю, що мені дуже пощастило із ситуацією, — нам дозволили працювати з дому на початку березня, а згодом і взагалі до кінця року.

Однак характер моєї спеціальності такий, що більшість часу я проводжу в лабораторії, працюючи із громіздким і недешевим обладнанням, тому я продовжував колесити на роботу кожен день.

Відчуття було тривожне.

Робочі столи спорожніли дуже швидко, і більшість колег потроху виносили важливе для роботи обладнання і пакували в свої авто: монітори, клавіатури, комп’ютери, а деякі — навіть робочі крісла. Компанія дозволяла це робити, маючи довіру до своїх працівників, адже здоров’я людей — передусім.

Здавалося, люди відчували, що це може затягнутися надовго. Інтуїція не підвела, і згодом Сан-Матео та Сан-Франциско запровадили порядок "Притулку на Місці Проживання". Це значило, що всі бізнеси, окрім essential, тобто суттєвих для життя, мають закрити свої двері.

Перше, що мене здивувало — це черги в магазинах.

Дефіциту їжі не передбачалося, але люди повалили в супермаркети для запасання довготривалою продукцією — паста, рис, консерви і найважливіше — туалетний папір.

На той час у мене і моєї дружини Крістін насправді закінчився запас, і його важко стало поповнити. Мережі супермаркетів встановили правило одного пакунка на споживача.

Спочатку карантин було запроваджено на два тижні.

Ми з дружиною близько пів року тому запланували поїздку до Канади саме на переддень цього "вироку", тож поки ми були на півночі, світ змінився дуже швидко. Коли поверталися назад у Каліфорнію, ми, без перебільшення, були єдині люди в аеропорту і на кордоні, не рахуючи працівників авіаліній і митниці. Літак був маленький і пустий.

На щастя, ми повернулися в останній день перед тим, як Канада і США тимчасово закрили кордони.

"Сан-Франциско запровадили порядок "Притулку на Місці Проживання". Це значило, що всі бізнеси, окрім essential, тобто суттєвих для життя, мають закрити свої двері"

Після першого тижня стало зрозуміло, що це затягнеться надовго.

Ми з друзями  запровадили спільні відеоальбоми для щоденників карантину, які хочемо поєднати в одне довге відео. Почали планувати відеодзвінки з людьми, яких уже дуже довго не бачили.

Зранку я розмовляв із батьками й сестрою, які живуть в Україні, по обіді — з друзями, увечері — з батьками Крістін. Кожні вівторок і четвер ми запровадили сесії тренувань по відеозв’язку з місцевими друзями.

Також дуже захопилися кулінарією і відкрили для себе тонну нових рецептів. 

У супермаркет ми намагаємось ходити один раз на тиждень. Також один-два рази на тиждень ми замовляємо їжу з місцевих ресторанів і кафе, аби підтримувати місцевий бізнес. Багато ресторанів після двох місяців карантину закрили свої двері назавжди.

"Багато ресторанів після двох місяців карантину закрили свої двері назавжди"

Завдяки тому, що місцева влада відреагувала завчасно, лікарні були більш-менш готові для надання допомоги тим, хто захворіли. На щастя, Сан-Франциско не був так сильно вражений пандемією, як Нью-Йорк, але кількість постраждалих досягла 2179, а смертей — 36. 

Усі зобов’язані використовувати маски всередині публічних приміщень, які працюють. Кожне приміщення має антисептик для обробки рук, а деякі супермаркети видають латексні рукавички. Черги потроху зменшились, деякі вуличні бізнеси починають відкриватися, але всі дотримуються правил. Черги контролюються розмітками по 6 футів і зосереджені на вулиці, кількість людей у приміщеннях обмежена.

"За останні два тижні людей на вулицях і в парках стало помітно більше"

За останні два тижні людей на вулицях і в парках стало помітно більше. Відчувається, що всі втомилися бути в ізоляції. У нас багато порушених планів. Ми сподівалися відвідати сім’ю і друзів в Україні і відпочити в Італії. Тепер залишається сподіватися на краще, тобто на вакцину.

По кількох тижнях у карантині моя компанія почала збирати інформацію від працівників щодо статусу роботи з дому і бажання працювати дистанційно й надалі. Анкета містила питання про ситуацію вдома — що стало легше, що складніше, про місце проживання і бажання переїхати, про бажаний відсоток дистанційної роботи на тиждень відносно частки роботи в офісі.

Пристосування до таких ситуацій важливе. Відповідь на цю ситуацію не бінарна і не тривіальна, людям потрібна гнучкість для щастя, над цим зараз і працюють.

Хотів би подякувати усім медпрацівникам і службовцям публічних сервісів: поліції, пожежникам і робітникам сфери обслуговування, які працюють в умовах підвищеного ризику!

Тримайтеся і бережіть одне одного!