Юлія Орлова: Не всі видавництва запрацюють після карантину

Андрій ТараненкоAndriy Taranenko
Ольга Сидорко
Вівторок, 16 червня 2020, 08:16

Незважаючи на те, що Україна одна із європейських націй, що читають найменше, книжкові видавництва ще донедавна з упевненістю дивилися у майбутнє полювали на нових українських та іноземних авторів і презентували власну продукцію на ключових міжнародних ярмарках.  

Однак пандемія коронавірусу наклала свій відбиток чи не на кожну галузь економіки. Книговидавнича справа не виняток.

Засноване сім років тому харківське видавництво "Vivat" входить до трійки найбільших книжкових видавництв України. 

Їхня книга "Чарівні істоти українського міфу. Духи природи" стала справжнім бестселером, а новий переклад книги "Вино. Курс Ендрю Джеффорда" можна знайти на книжковій полиці чи не у кожного сомельє.

Яку шкоду завдав COVID-19 видавничому бізнесу, і чим загрожує цій галузі економічна криза, викликана пандемією, ми запитали у генеральної директорки видавництва "Vivat" Юлії Орлової.

Як відомо, пандемія коронавірусу заморозила діяльність малого і середнього бізнесу. Як все це торкнулося книжкової індустрії? Ви, очевидно, також несете великі збитки...

Так, це правда. Книжкова індустрія зараз несе просто величезні збитки. 

Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів було проведено опитування видавництв з метою з'ясувати, як вони оцінюють своє фінансове становище в найскладніший період карантину з 1 квітня до середини травня. 

З'ясувалося, що 60% видавців оцінює рівень продажів як катастрофічний, 37% як середній. 

Безумовно, це оціночні судження, але, так чи інакше, 97% видавництв говорять про стрімку динаміку падіння продажів, а це означає, що ситуація в галузі, м'яко кажучи, дуже складна.

— Ви могли припустити, що ситуація врешті настільки загостриться? Можливо, ви вжили якихось екстрених заходів, які давали шанс вашому бізнесу ухилитися від удару? Чи в таких умовах нереально було хоч щось прогнозувати?

Навіть футурологам та економістам-аналітикам досі не вдається з високою точністю передбачати розвиток таких подій. 

Так, кризу прогнозували, але якою саме вона буде, не міг сказати ніхто. Маючи за плечима досвід минулих криз, ми, авжеж, готувалися до нової. 

Ще в листопаді 2019 року при підготовці бюджетних показників на 2020 рік, ми спробували передбачити економічний занепад. Але ніхто не міг припустити, що падіння буде настільки серйозним. 

Це ж не тільки економічна криза, це, перш за все, глибока соціальна криза. 

Якраз ось це стало абсолютно несподіваним для нас сценарієм. Саме соціальна криза спровокувала масові скорочення штатів і відчутне зниження рівня життя українців. 

Але ж ви бачите до цього не були готові навіть найбільш розвинуті країни. І, звичайно, до нього не був готовий жоден з бізнесів, у тому числі і наш "Vivat". 

Повністю підготуватись до того, що трапилось, не зміг ніхто.

 

"З точки зору економічної кризи так, я сприйняла це, скоріше, як виклик собі і своїм професійним навичкам" 

І коли ви усвідомили це, то якою була ваша перша реакція шок, розгубленість? Чи, маючи хоча б якусь подушку безпеки, ви сприйняли всю цю ситуацію просто як черговий виклик собі і своїм професійним навичкам?

Ми переживали кризи неодноразово: і в 2008-2009 роках, і в 2014-му. Тому ні у видавництві, ні у мене особисто як керівника ця ситуація ні шоку, ні розгубленості не викликала. 

Якщо говорити про почуття, які були в мене, то основна емоція це стурбованість за здоров'я своїх близьких і за власне. 

З точки зору економічної кризи так, я сприйняла це, скоріше, як виклик собі і своїм професійним навичкам. 

Хочу ще раз підкреслити, що реальність піднесла нам якийсь "коктейль" з різних кризових інгредієнтів: соціальних, економічних, політичних, інформаційних. Врахувати усі ці інгредієнти неможливо. 

Тому для нас було важливо, щоб наш потяг, який за останні роки набрав достатню крейсерську швидкість, зараз злегка скинув оберти, але, як і раніше, продовжував рухатися вперед. 

Але робота потягу… вибачте, видавництва… змінилась після введення карантину, так? Зрозуміло, що робота друкарень зупинилася, але як позначилася ізоляція на роботі редакторів, перекладачів, ілюстраторів? Чи ви і так працювали зі своєю командою дистанційно?

Роботу видавництва ми одразу після введення карантину розділили на кілька секторів. Частина працівників, наприклад, редактори, були повністю переведені на віддалену роботу. 

Ми продумали чек-листи, що дозволяють відслідковувати темпоритм виконання завдань в режимі реального часу. Щодня ми активно контактували, і ця ділянка роботи не постраждала. 

Але людині, яка звикла до офісного режиму, буває дуже складно перезапуститися, підключити додаткові навички самоорганізації, яких вимагає робота в домашньому режимі при наявності ряду відволікаючих чинників. Для цього потрібен час. 

Тому, поки колектив видавництва звикав до нового формату роботи, ми пережили кілька хвиль втрати продуктивності і її відновлення. 

А от якщо говорити про напрямок продажу, то тут ми маємо більш сумну ситуацію ці менеджери дуже сильно прив'язані до офісних бізнес-процесів, і їх неможливо за один день перевести в онлайн. Для них працювати онлайн це справжнє психологічне випробування. 

Ми зіткнулися з тим, що взагалі для багатьох людей дуже складно зосередитися, коли ти на самоті замкнений у закритому просторі. 

А скільки людей вам довелося звільнити або відправити у відпустку за свій рахунок? 

Ось тут я хотіла б повернутися до даних опитування книговидавців, про яке говорила раніше. Згідно з ним, близько 13% українських видавництв зберегли докарантинний режим і не скорочували персонал. Я з гордістю можу сказати, що "Vivat" в їх числі. 

Ми не скорочували персонал взагалі, звільнень у зв'язку з кризою у видавництві не було. Більш того, збереження повного штату працівників стало нашою стратегією. 

Основні наші активи це люди, їх енергія, їх знання, і скорочувати команду під час кризи нам здалося абсолютно програшною стратегією. 

З іншого боку, безумовно, зменшилося надходження грошей, тому, на превеликий жаль, ми були змушені піти на скорочення випуску книг.

Якщо раніше ми віддавали в друк близько 30 книг на місяць, то в квітні ми не здавали книги до друку взагалі, а в травні здали тільки вісім книг. 

Далі плануємо здавати в друк не більше 10 книг на місяць. Безумовно, це дуже мало для нас, як для великого видавництва. 

До того ж, програє і наш читач, який у літні місяці побачить значно менше цікавих новинок.

 

Друк яких саме книг ви були змушені відкласти? І про які ви шкодуєте найбільше? 

Відклали десь 40 книг… 

За якими шкодую найбільше? Ну, наприклад, одна з книг, що ми відклали, але дуже хочемо скоріше здати в друк, це non-fiction "Чому нами керують некомпетентні чоловіки і що з цим робити?", автор якої Томас Чаморро-Премузік. На мій погляд, ця книга зараз дуже актуальна для українського суспільства. 

Друга книга це Ерік Вейнер "Географія геніальності. Найцікавіші місця світу від Стародавніх Афін до Силіконової долини". На мій погляд, ця книга також дуже цікава і актуальна, тому ми дуже хочемо здати її в максимально стислі терміни. 

Якщо говорити про художню літературу, то наші читачі зачекалися продовження серії книг Андрія Кокотюхи "Вигнанець и перевертень". Ця книга вже чекає своєї публікації, ми її відклали, але плануємо здати у друк найближчим часом.

Що ще… Шанувальники таланту Дари Корній вже давно чекають на її нову книгу "Чарівні істоти українського міфу. Шкідники життя". Оскільки ця книга має досить високу вартість у поліграфії, ми також були змушені відкласти її видання. Але, вважаю, що влітку ми її все ж надрукуємо.

А чи є такі проєкти, які вже були підписані до друку, але зараз відкликані через їх тематику? Адже зараз вже зрозуміло, що далеко не всі теми будуть цікаві країні, понівеченій безробіттям і урізанням бюджетів. Наприклад, перевидання "Чуми" Камю або докладний путівник по Китаю навряд чи у найближчий час будуть актуальні.

Ні, в нас таких проєктів немає. Ми не зупиняли друк. Хоча вже зараз ми відчуваємо просідання одного з наших генеральних напрямків бізнес-літератури та "self help". 

Цей напрямок у нашому видавництві завжди лідирував поряд з дитячою літературою, але сьогодні інтерес читачів до такої літератури помітно знизився. 

Спочатку для мене це було незрозуміло: здавалося б, у людей з’явився час, щоб повчитися, зосередитися, але, з іншого боку, я розумію, що люди дуже втомилися і стурбовані, а в такому стані навчання "не заходить". 

Але з тієї ж причини, з якої впали продажі бізнес-напрямку, зростають продажі художньої літератури: люди хочуть відпочити і відволіктися від "трешу за вікном", вони читають більше історій, здатних пробуджувати фантазію. 

До речі, підвищилися також продажі дитячої літератури, що, авжеж, було прогнозовано, оскільки дитячі садки і школи не працювали, а у батьків, нарешті, з'явився час почитати разом з дитиною. 

І це чи не єдиний відчутний плюс карантину він надав багатьом сім'ям побути разом, почитати з дітьми. Це дуже цінний час.

Чи рятують вашу галузь електронні книги? Чи прибуток від них настільки невеликий, що це ніяк взагалі не впливає на сам бізнес?

Так, ви абсолютно праві електронні книги взагалі ніяк не рятують галузь. Прибуток від їх продажу настільки малий, що не може покрити ніякі наші фінансові витрати. 

До того ж, в нас процвітає піратство, і ми просто боїмося викладати електронну версію книги в доступ, оскільки стовідсоткового механізму для її захисту не існує й досі. 

 

Ваше видавництво з року в рік брало участь у всіх значних книжкових ярмарках світу, від Франкфурта до Шанхая. В цьому році, ймовірно, усі ярмарки будуть скасовані. Дуже шкодуєте?

Авжеж. Але деякі ярмарки знайшли вихід. Наприклад, Bologna Children's Book Fair проходив в онлайн-режимі. 

Ті ж Global Rights Exchange також надали можливість відвідати цифрову виставку, проводити зустрічі з партнерами, демонструвати книги. 

До речі, за офіційними даними, у 57-ому Болонському ярмарку дитячої книги взяли участь більше 60 тисяч відвідувачів. Це вдвічі більше, ніж зазвичай. 

500 зареєстрованих видавців завантажили на сайт ярмарку близько 20 тисяч найменувань книг. Наше видавництво "Vivat" також розмістило 24 книги. 

Так що ми працюємо, незважаючи ні на що! 

Раніше ви заявляли, що видавництво Vivat ніколи не буде економити на дизайні книг. Можливо, зараз прийшов час переглянути колишні принципи і дещо здешевити виробництво? Відмовитися від твердих обкладинок, скоротити кількість ілюстрацій? Чи подібна оптимізація витрат занадто серйозно вдарить по репутації видавництва?

Так, авжеж це репутація! Ми навіть сьогодні не готові заощаджувати на дизайні книг. 

Друкований носій передбачає естетичне задоволення, починаючи з моменту, коли ти береш в руки книгу. Тому ми не можемо дозволити собі економити ні на дизайні, ні на папері. 

Український читач взагалі не дуже любить книги non-fiction або художню літературу в м'якій обкладинці. Такі книги в нас є, але у набагато меншій кількості, ніж, наприклад, на Заході. 

Друга причина, з якої ми не готові заощаджувати на дизайні книг, полягає в нелогічності такої економії. 

Дуже великий відсоток собівартості книги займають авторські права, вартість перекладу, редактури... І після того, як за все це заплачено велику кількість грошей, починати економити на дизайні? Нам не здається це розумним. 

І, по-третє, покупка друкованої книги це емоційна покупка. І мені дуже хочеться, щоб коли читач брав у руки книгу видавництва Vivat, він отримував задоволення, якесь таке навіть несвідоме задоволення від того, що стикається з якісним, добре виконаним поліграфічним продуктом. Розумієте? 

 

"Друкований носій передбачає естетичне задоволення, починаючи з моменту, коли ти береш в руки книгу. Тому ми не можемо дозволити собі економити ні на дизайні, ні на папері"

Так! Скажіть, а хоча б якусь допомогу від держави ви очікували у всій цій ситуації з пандемією і карантином? Чиваше видавництво, як і весь наш малий і середній бізнес, вже давно усвідомило, що порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих?

Саме так! Ми знаємо, що практично у всіх країнах книговидавничому напрямку влада надає серйозну допомогу. 

У нашій же країні, навпаки, був проведений 30% секвестр бюджету. Тобто замість допомоги ми отримали урізання коштів. 

Близько 19% українських видавців виступають за тимчасове скасування податку на прибуток, оскільки для них сьогодні це питання життя і смерті. 

А майже 52% видавців за збільшення суми, виділеної державою на поповнення новинками фондів бібліотек. Це прямі гроші, гроші відразу, і така фінансова допомога видавництвам, з точки зору книговидавничого бізнесу, абсолютно релевантна. 

Але, виходячи з оцінки ситуації, можу припустити, що не всі видавництва запрацюють після карантину. 

Деякі з них вже заявили про припинення своєї діяльності, і навіть великі видавництва різко скоротили обсяг продукції, що випускається. 

Галузь книговидання перебуває в катастрофічному стані. І я бачу прямий зв'язок між тим, що Україна найбільш нечитабельна країна в Європі, і тим, що, як каже наш президент, "в Україні сильний кадровий голод". 

Це природний результат того, що у нас є проблеми з рівнем освіти, проблеми з культурної галуззю. Звичайно, ми з президентом відчуваємо цей кадровий голод на різному рівні, але з його основним посилом я абсолютно згодна.

 

У найближчий час може так статися, що багато людей у нашій країні відчують не тільки кадровий голод, але й голод взагалі. А як скоро, на ваш погляд, видавничий бізнес відійде від потрясінь, викликаних пандемією? 

Ви знаєте, це питання пов'язане з тим, оптиміст ви або песиміст. Близько 30% видавців вважають, що видавничий бізнес відійде від потрясінь і повернеться до докризових обсягів десь за півроку. 

Близько 60% вважають, що на це буде потрібно не менше року. 

Я, напевно, належу до 60%, тому що, з огляду на факт загальної невизначеності, ми не можемо зрозуміти, наскільки довго триватиме економічна криза, та й просто, чи залишаться у людей гроші для купівлі книг. 

Незрозуміло, чи буде друга хвиля пандемії і як все далі складеться. При такому замкненому колі невизначеностей складно говорити про те, що через півроку ми повернемося до докризових обсягів. 

Скажіть, а як проходили ваші дні на карантині? 

До цього карантину я ніколи не пробувала формат віддаленої роботи. Безумовно, я організовувала зв'язок з офісом під час тривалих відряджень, але це дещо інша модель. 

Тому перші кілька тижнів були для мене справжнім пеклом: це неймовірна кількість повідомлень на усіх месенджерах, це телефон, що постійно дзвонить, це постійні звукові повідомлення в різних чатах. 

Ми навіть прийшли до того, що почали просити не дробити повідомлення, а формувати єдину думку і відправляти одним повідомленням, щоб знизити кількість звукових сигналів в телефоні.

Морально було дуже важко. І це була перша проблема. 

Друга проблема робочий день починався одразу після пробудження. І ось, о 7 годині ранку я вже починала відповідати на повідомлення, а закінчувала роботу близько 11 вечора. 

Через кілька тижнів такого ритму я зрозуміла, що потрібно терміново виходити з постійного кругообігу чату і дзвінків, систематизувати цю роботу. 

На жаль, особливих знань в карантині я не придбала, а ось пару зайвих кілограмів так. 

Невже ви зовсім не порушували карантин?

Звісно, хочеться сказати, що я його не порушувала. Однак під час заборони прогулянок я все ж гуляла у парку. Ось такий coming out.

 
"Робочий день починався одразу після пробудження. І ось, о 7 годині ранку я вже починала відповідати на повідомлення, а закінчувала роботу близько 11 вечора"

Як ви вважаєте, людство коли-небудь зможе тверезо переосмислити усі ці події, пов'язані з коронавірусом? Чи ми пережили вже стільки всіляких епідемій, що вже і переосмислювати особливо нічого в нас вже є і "Декамерон" Бокаччо, і "Смерть у Венеції" Манна, і "Сліпота" Сарамаго?

У відповіді на це питання я дозволю собі бути оптимісткою. Я вірю у розум людства, у його еволюцію і розвиток. Мені здається, що зараз ми, нарешті, повинні на хвилину зупинитися та й задати собі питання: "А що, власне кажучи, для нас означає соціальне спілкування? 

Наскільки ми беззахисні перед діджиталізацією? Чому зараз так багато "диванних експертів"? Чому в українців практично повністю відсутня критичне мислення? 

Чому ми набагато більше віримо сусідці або умовному "другу" в соцмережі, ніж професіоналу, який все життя займається певним питанням і досяг високого рівня компетенцій? 

Що значить для нас усвідомлене споживання, і наскільки нам взагалі потрібен цей надлишок товарів? Хто ми, і який сенс нашої діяльності? 

Яким чином кожен з нас змінює світ на краще і чи змінює?" 

Мені здається, ці питання зараз постають перед все більшою кількістю людей, і ми разом шукаємо на них відповідь…

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінив ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на [email protected] 



powered by lun.ua
Реклама:
Реклама:
МОЗ вважає "Ремдесивір" дієвим проти коронавірусу?
Цілющий відбілювач, баранячий жир та затримка дихання: топ фейків тижня про лікування COVID-19 
Це як на передовій: спочатку боїшся панічно, а потім ти розумієш, чого боїшся – мер, який перехворів на COVID-19
Володимир Киян: Люди, що під час карантину їли й пили у "Велюрах", приходили до барбер-шопів
Усі публікації