Кондитерка: На тортах ми писали рекомендації МОЗ "мийте руки", "сидіть вдома", "не чіпайте обличчя"

Тетяна МерцаловаTanya Mertsalova
Зю Побережнюк
Середа, 17 червня 2020, 09:21

Замість фінансових втрат і банкрутства, її пекарня отримала прибуток від нового  профілю діяльності — недорогий та смачний десерт, присвячений карантину. 

Софія Теребова не тільки сформувала потужну базу нових клієнтів, а й запустила в інтернеті популярний флешмоб #КупуйУМалих. 

Успішна ініціатива підтримки малого бізнесу допомогла впоратися із кризою у всіх її аспектах і самій засновниці, адже на неї буквально обвалилася хвиля любові та підтримки. 

Софія зізнається, що такий експеримент зробив її сміливою та впевненою у власних силах бізнес-леді. 

 — Софіє, ти займаєшся випічкою ще з часів навчання у Києво-Могилянській академії, де всі знали, що якщо треба якась їжа чи свято, то "це до Софії". Звідки така любов до солодкого?

— Я печу тому, що я люблю їсти смачну випічку. 

Почала випікати років з 15-ти, потім вступила до Могилянки на фінанси. Пекла на продаж у мами на кухні 4 на 2 метри. 

Моїми першими інвестиціями були 500 гривень, які мені тато дав на яйця, борошно і масло. Про мене навіть писали у студентських журналах як про молоду підприємицю.  Це зараз дуже смішно пригадувати.

 

— Складно було поєднувати роботу, материнство та навчання? 

— Дуже складно. Навіть коли я одружилась і завагітніла, то продовжувала пекти, і на 11-тий день після пологів не могла відмовити, коли замовили тортик.

Але вже через рік виснажилась і морально, і фізично. У нас не було грошей, чоловік тільки-но закінчив навчання, і моя справа багато не приносила.

Була на роздоріжжі: чи продовжувати, чи ні, аж раптом з'явився мій старий знайомий, який був зацікавлений в тому, щоб інвестувати у малих підприємців, і ми почали бізнес, зробивши цех закритого типу. Чоловік став сидіти з дитиною, а я працювала. 

— Твоїми постійними замовниками були близько 20 кав’ярень. За скільки часу до карантину ви вибудували таку систему?

— Десь за рік. А перед карантином тільки-но переїхали в нове приміщення. Аж потім настало 16 березня...

— Досі добре пам'ятаєш той день? Бо з часом емоції та спогади згасають.

—  Я була в абсолютному шоці! 

Кав'ярні зачинилися — і в нас скасували 95% замовлень, які ми вже зробили. Сиділа і думала: ну невже увесь мій складний шлях був задля того, щоб закритися зараз?! 

Ми стільки всього пройшли, стільки всього зробили, і зараз треба закритись?..

Це був абсолютний страх і розчарування.

 
"Я була в абсолютному шоці! Кав'ярні зачинилися — і в нас скасували 95% замовлень, які ми вже зробили"

— Скільки часу пішло на те, щоб оговтатися, та які перші кроки ти зробила як керівниця?

— Я записала відеоповідомлення команді: мовляв, ви не засмучуйтесь, ми обов'язково щось вигадаємо. У мене молода команда, найстаршому співробітнику 26 років, більшість приїжджі, тільки стають на ноги, всім треба платити за оренду квартири. Це була моя гіпервідповідальність — забезпечити їх роботою.

— Скільки у твоїй команді людей?

— Кур'єр, два кондитера, менеджер, адміністратор, я, бухгалтер на аутсорсі і CMM. У карантин нам було необхідно дуже швидко організувати доставку, тому мій чоловік сів у машину і почав доставляти.

А вже потім підключили друзів, одягали їх у маски та рукавички, обприскували всю машину з ранку і з вечора антисептиками.

 
"У карантин нам було необхідно дуже швидко організувати доставку, тому мій чоловік сів у машину і почав доставляти"

— Які ідеї переорієнтування бізнесу розглядали? Чи радилась із кимось?

— Ми з керуючою думали навіть хліб пекти у крайньому випадку, а взагалі-то було два чи три дні повної розгубленості. Я дуже сильно переживала. Навіть не можу згадати, як сильно, бо мій мозок стирає всі негативні емоції.

Усе врятувала ідея із карантин-кейк (кейк — торт з англійської — Pravda SOS). 

— Судячи з назви, це якийсь спеціальний торт, присвячений карантину. Але ж торт — то свято, а карантин — це суцільний сум. Тобі вдалося поєднати ці дві протилежності?

— Це невеликий за розмірами торт, на якому ми писали різні рекомендації від МОЗ, на кшталт "мийте руки", "сидіть вдома", "не чіпайте обличчя" і таке інше. 

Обрали два наші найпопулярніші смаки, щоб покрити всіх людей, адже люди діляться тільки на ягоди і шоколад (усміхається)

Зробили мінімальне оформлення, щоб здешевити торт, тому що робота кондитера дуже вартісна, за одну годину можна прикрасити чи один торт, чи кілограм маленьких пиріжків, наприклад. 

В цілому тортики в нас коштують 600 гривень за кілограм, а ми зробили їх по 350, не змінюючи інгредієнтів. 

 
"Ми писали різні рекомендації від МОЗ, на кшталт "мийте руки", "сидіть вдома", "не чіпайте обличчя"

— Я так розумію, що для Києва така вартість — це непогана пропозиція. Щось лишалося на прибуток? 

— Гривень 20 на одному торті, майже нічого. У той момент мені було надважливо зберегти команду. У мене працює фантастична кондитерка, і те, як вона працювала... У нас ніхто так до неї не працював.

— Як презентували ідею, і як сприйняли її твої підписники? Ти казала, що раніше кількість індивідуальних замовлень була лише 5% від загального обсягу. 

— Ми відразу зняли відео, я розуміла, що постити треба дуже швидко, поки всі на хвилі підтримки малого бізнесу. Це саме був період, коли люди тільки почали усвідомлювати які це наслідки, які втрати, який стрес… 

Двадцяті числа березня, ще громадський транспорт не обмежили. Я вірила в силу фейсбука — ми і наше приміщення так знайшли. 

Допис дуже сильно рознесли, поширило десь 90 людей. Було дуже багато коментарів, люди радили одне одному, і одразу того ж вечора почали сипатися замовлення, в першу чергу від моїх друзів.

— Для більшості малих підприємців твої слова зараз пролунали як ножем по серцю. Наскільки багато роботи стало?

— Якщо до карантину ми робили 8-10 замовлень в день, 8 з яких були кав'ярні, то коли почалися карантин-кейки, у нас стало 15-18 доставок в день без кав'ярень взагалі.

 
"Замовляли керівники команд, аби підтримати тих співробітників, які пішли у відпустку за свій рахунок"

— Хто здебільшого замовляли, крім друзів?

— Замовляли керівники команд, аби підтримати тих співробітників, які пішли у відпустку за свій рахунок. Замовляли, щоб відзначити річницю компанії: так, одного разу нам замовили 50 штук, і ми доставили їх у різні частини міста. By

Були замовлення подружкам, дзвонили і говорили "ось вам п'ять номерів моїх подружок, робіть, я оплачую". Були навіть ті, хто казали: "Мені зараз не треба, але якщо вам будуть потрібні гроші, ви кажіть, я вигадаю, кому подарувати".

Люди почали замовляти і свої тексти на тортах, у нас в топі був торт, на якому написали "Ну хоч б у нас є цей торт".

Хтось із замовників навіть сказав нам, що ми створили колообіг тортиків і любові у місті.

 
"У нас в топі був торт, на якому написали "Ну хоч б у нас є цей торт"

— Як сама вважаєш, що посприяло такому вибуховому ефекту? Адже кондитерських у Києві чимало і, мабуть, оригінальні ідеї вигадували багато які з них. 

— Ми дуже щиро попросили про допомогу. Не величалися, не дули щоки. У цій історії була величезна соціальна складова, людям були не так важливі ті тортики, як їм було важливо підтримати нас. І це була справжня хвиля любові і натхнення, яка звалилася на нас від чужих людей!

Потім ми налаштували у фейсбуці рекламу на цей допис — і це продовжило приносити нам якісь замовлення ще протягом кількох тижнів.

Через два тижні я настільки впевнилась у підтримці оточення, що ми з партнером запустили флешмоб #КупуйУМалих.

— Я бачила цю ініціативу у фейсбуці, насправді багато хто в цей період долучились до неї, але, зізнаюсь, я не очікувала, що її авторка — це ти. 

— Так, це наша ініціатива, яку підтримали і USAID, і ще дуже багато хто. Мене це настільки надихнуло! Ми не очікували такого ефекту, це справді допомогло і допомагає маленьким виробникам залишатися на слуху. 

Але вважаю, що це все завдяки тому, що я з 2013-го року била в одну точку – "я печу, я Софія", "я печу, я Софія", "я печу, я Софія"… Ходила на всілякі бізнес-школи, нарощувала свій соціальний капітал — і ось одного разу він спрацював. 

У нас не було фінансового капіталу, але соціальний — важливіший, я вважаю.

— Ми робили інтерв'ю з Євгеном Клопотенком, і він казав, що саме Великдень цього року врятував його ресторанний бізнес, адже їм замовили багато пасок. А як у тебе це було? 

— Перед Великоднем я відчула щось таке, ніби я не можу цю хвилю добра зупинити на нас, і мені треба її запустити далі, щоб вона ширилась. Тому ми домовились із фондом "Старенькі", який допомагав людям похилого віку. 

Я відразу збагнула, що допомагати треба або медикам, або стареньким, але лікарями опікувалися великі бізнеси, тож ми обрали бабусь та дідусів. 

До кожної замовленої паски ми випікали ще й маленьку і відправляли їх у фонд, загалом вийшло 230 штук. А за обсягами на цей Великдень ми зробили продукції у декілька разів більше, ніж робимо зазвичай.

 
"До кожної замовленої паски ми випікали ще й маленьку і відправляли їх у фонд "Старенькі", загалом вийшло 230 штук"

— А як фінансово позначилися на бізнесі всі ці події?

— Нам зробили невелику знижку на оренду у 25%, і на тому дякую. 

Ми втрималися і, в якомусь сенсі, навіть виросли під час карантину, але фінансово цього не дуже видно, бо все одно березень і травень вийшли операційно в маленький, але все ж мінус. 

Уся наша діяльність була спрямована на те, щоб вижити, мети досягнуто і тепер плануємо виходити на прибуток.

— Як молода підприємиця, які висновки ти зробила за цей період? 

— У нас були плани доробити ремонт, але будемо краще нарощувати якийсь фінансовий жирок, бо в цей карантин ми увійшли з мінусом. 

Ця криза показала мені, що їжа — це хороший бізнес і я сама по собі стала більш смілива. Коли люди підтримують твої ідеї, реагують на твої ініціативи — це дуже надихає. 

Я тепер впевнена в тому, що якщо ми цього разу не зачинилися, то вистоїмо майже у будь-який час. 

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінив ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на [email protected] 



powered by lun.ua
Реклама:
Реклама:
МОЗ вважає "Ремдесивір" дієвим проти коронавірусу?
Цілющий відбілювач, баранячий жир та затримка дихання: топ фейків тижня про лікування COVID-19 
Це як на передовій: спочатку боїшся панічно, а потім ти розумієш, чого боїшся – мер, який перехворів на COVID-19
Володимир Киян: Люди, що під час карантину їли й пили у "Велюрах", приходили до барбер-шопів
Усі публікації