Альона Гудкова: Під час карантину попрацювали із психологом, бо були і переживання, і страх смерті

Альона Гудкова – засновниця однієї із найяскравіших ініціатив Києва – барахолки Кураж (раніше відомої як Кураж Базар). 

У час жорсткого карантину команді Гудкової вдалося зібрати майже 360 тисяч гривень на допомогу безхатченкам.

Кураж відбувся лише один раз цьогоріч, однак організатори вже запланували першу літню зустріч з суворими обмеженнями – не більше 650 гостей,  не довше трьох годин, винятково сидячі місця на відстані півтора метри одне від одного.

"Диверсифікуйся або помри!" – один із головних висновків бізнесвумен цього карантину. А тому, перевзувшись майже у повітрі, її команда перетворилася цієї весни на SMM-агенцію. Відтак тепер Кураж – це не тільки барахолка.

— Розкажи про Кураж. Гадаю, що більшість читачів з Києва, як мінімум, чули про це, а ось тим, хто з інших міст, хочеться пояснити.

— До того, як створити Кураж, я працювала у маркетингу та в івентах. Спочатку ставила за мету створити простий, недорогий захід – барахолку, де речі знаходили б друге життя. Я побачила цей формат у Барселоні і закохалася: красиво, чисто, діджей, шампанське, смачна їжа, гарно вбрані люди з тваринами. На той момент у суспільстві був стереотип, що барахолка, секонд-хенд, Куренівка – це все брудне, низької якості, з мертвих людей знято…

І вже на перший захід, який ми зробили, прийшло 15 тисяч людей! 

На Воздвиженці купа людей, мені дзвонили з адміністрації, просили всіх зупинити, розігнати. Я кажу: "Як? Це стихійний ринок!" 

Настільки людям хотілося простого, звичайного формату. Ну і, звісно, мені дуже допоміг мій колосальний досвід в івентах і те, що я багатьох знала у Києві.

"Я побачила цей формат у Барселоні і закохалася: красиво, чисто, діджей, шампанське, смачна їжа, гарно вбрані люди з тваринами. На той момент у суспільстві був стереотип, що барахолка – це все брудне, низької якості"

— Благодійність — величезна складова Куражу. Чому? Ти казала, що ви хіба не єдині, хто віддає 50% свого прибутку на благодійність.  

— На першому Куражі я вже була вагітна і дуже переймалася за те, чого боялася найбільше — що дитина моя може народитися з інвалідністю. Якийсь пунктик був. І почала вивчати цю тему. 

Приїхали на Балі і побачила, наскільки вільно там почуваються люди з інвалідністю, як до них ставляться. 

Повернулася і кажу команді: "Все, хочу, щоб з цього дня для будь-яких людей з неординарними потребами чи способом життя Кураж став оплотом свободи".

З цих мотивів і виникла складова благодійності. Ми постійно віддаємо або збираємо. Так, за п'ять років ми зібрали майже 30 мільйонів гривень. 

— Чи продовжували благодійні проєкти під час карантину? 

— У цьому році ми працюємо із "Життя буремне", який опікується безхатченками. Це найбільш контроверсійна тема у благодійності, тому що не розкрита. 

Як один із донорів, ми оголосили збір на набори для цих людей, і у карантин зібрали майже 400 тисяч гривень за добу. Ти говориш про силу спільноти, ось вона! 

О 10-й ранку ми відкрили збір, і доки я писала допис про це для соцмереж, мені вже написали і сказали, що зібрали 170 тисяч. У нас також були гроші в скарбничці Куражу, і ми допомагали центру протидії COVID-19.

"У цьому році ми працюємо із "Життя буремне", який опікується безхатченками. Це найбільш контроверсійна тема у благодійності, тому що не розкрита"

— П’ять років зосередженої, кропіткої роботи на те, щоб створити з Куража барахолку номер один у країні. І тут світ зачиняється, люди зачиняються разом із ним по домівках, Кураж відміняється. Твоя реакція?

— Розпач! Повний! За ці три з половиною місяці в мене були дуже різні періоди.

— Як по класиці? Заперечення, злість, торг і все інше?

— По мені можна писати енциклопедію депресій. Спочатку була ейфорія, на кшталт "Вау, відпустка! Нарешті! Дитина! Чоловік! Вино! Несіть все сюди!"

Потім настала черга заперечення, мені здавалося, що всі бізнеси вимруть, а мій — ні.  

Ну а потім прийняття, коли зрозуміла, що мої люди сидять без роботи, зі значно скороченими зарплатами, а все навколо незрозуміло, і заначки закінчаться вже у липні… Але я намагалася не отруювати себе думками і діяти за обставинами.

— Суттєво скоротили зарплати? 

— Зарплатню ми виплатилиу березні 70%, у квітні – 50%, і, починаючи з травня – 30-50%. Комусь була потрібна допомога психолога, і я й сама під час карантину добряче попрацювала із психологом, бо були і тривожні стани, і переживання, і страх смерті.

"Моя команда буквально перевзулася у повітрі, і ми почали працювати як SMM-агенція. Вже маємо трьох клієнтів, і це дає змогу моїм людям бути при роботі. Про заробіток поки мова не йде"

— Ну те, що в тебе хоча б була ця фінансова подушка — це вже непогано, адже, мабуть, сама знаєш, що у багатьох і її не було. Чому тебе як бізнесвумен навчив цей період?

— Диференціюйся або помри! І ми вже це робимо. Моя команда буквально перевзулася у повітрі, і ми почали працювати як SMM-агенція. Вже маємо трьох клієнтів, і це дає змогу моїм людям бути при роботі. 

Про заробіток поки мова не йде, але я не про гроші. Мені важливо, щоб я була хоча б у нулях, а мої люди були ситі. Ну і перспектива розвитку.

Власне, гадаю, що цей карантин взагалі не останній. І всі, хто має справу з офлайном, мають бути готові до того, що у наступні п’ять років від трьох до шести місяців періодично доведеться працювати віддалено. Доки всі штами, вакцини і все інше не буде пройдено.

Але, в цілому, у карантин моя команда спрацювала фантастично. SMM-менеджерка почала працювати вдвічі більше, і разом із дизайнером вони перетворили Кураж у якесь справжнє медіа. Були і прямі ефіри, і лайви. Я, чесно, у захваті, як їх акумулювала неприємність.

А через два тижні карантину я дала слабину і пропала на тиждень, бо мені треба було все переварити, це був дуже складний для мене період з усіх боків. І команда знов мене вразила, приславши пляшку мого улюбленого вина та величезний букет квітів із листівкою "Ми тебе любимо".

— Мабуть, у вас дуже близькі стосунки між собою у команді.

— Так, майже родинні. І ми завжди причетні до життя одне одного. А як іще? Цю філософію транслюємо і у нашу спільноту.

— А як у родині було? Чоловік та син зраділи, що, нарешті, більше часу ви всі разом? 

— На початку карантину ми попросили маму звільнитися з роботи, тому що вона в зоні ризику, і замість роботи сидіти з внуком три дні на тиждень. Ми дуже зблизилися за цей період і з мамою, і між собою. Це були найкращі три з половиною місяці з дитиною в моєму житті.

"Це були найкращі три з половиною місяці з дитиною в моєму житті"

— Майже всі ваші колеги у сфері івентів влаштовували справжні концерти в соціальних мережах. Ти не думала повноцінно перевести Кураж на онлайн-рейки через усі ці події?

— Нам всі це радили — і онлайн-вечірки, і онлайн-продажі.  Але все це не має сенсу. Я не зроблю краще, ніж Netflix, я не зроблю кращу онлайн-вечірку, ніж Burning Man онлайн. 

Я витрачу на це купу грошей просто задля того, щоб розважити людей впродовж двох місяців. Була гігантська кількість прямих ефірів в інстаграмі зі всього світу! Ну навіщо слухати нашого київського діджея, якщо там паралельно Роббі Вільямс співає караоке? 

І, взагалі, мені це не близько, я вважаю, що сила Куражу в офлайні.

Я і сама людина офлайн, онлайн мене втомлює. На початку карантину теж почала робити прямі ефіри з особистого акаунту інстаграм, додалося тисяч п’ять підписників, і ти розумієш, що вже підсаджуєшся на цей гачок уваги. Але в якийсь момент у мене стався такий зрив...

— Через що?

— Я просто втомилася від цього. Ти була повинна офлайну, тепер стала повинна онлайну. І я відмовилась від цього.

"За законодавством ми можемо вмістити 650 осіб на майданчику, тому що там вираховується загальна площа майданчика, поділена на 5 квадратних метрів"

— Сьогодні ми з тобою розмовляємо, а вчора, нарешті, дозволили масові заходи. Це довгоочікувана новина. Як її зустріли? Готуєте новий захід?

— Так! Чекаємо його з нетерпінням, орієнтуємось на середину липня. За законодавством ми можемо вмістити 650 осіб на майданчику, тому що там вираховується загальна площа майданчика, поділена на 5 квадратних метрів. 

Відстань має бути півтора метри між людьми і тільки сидячі місця. Але мені цікавий цей досвід. А якщо така ситуація в житті більше ніколи не повториться? Це ж унікальна можливість перевірити силу нашої спільноти. 

Чи будуть люди йти через три години, як ми їх попросимо, щоб була зміна? 

Ми ж не можемо запустити 650 людей і сидіти два дні, нам, щоб відбити захід, треба, щоб пройшло тисячі чотири. Тож маємо працювати блоками. До речі, нас підтримують усі партнери, у звичних розмірах.

— Твої особисті інсайти та досягнення карантину?

— Схудла, навчилася прибирати та готувати, перебрала весь будинок і викинула старі речі. Було дуже багато часу на роздуми і, чесно, для мене карантин — це дуже класний досвід. 

Я зрозуміла, що так, як я жила до того, так не можна, бо я багато стресувала, і від того погано почувалася. А на карантині мені було добре в сенсі здоров’я. 

Вирішила, що маю переглянути свою частку уваги у справі кожного. І зрозуміла, що для мого щасливого стану мені потрібно дуже мало людей.

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінили ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на sos.pravda007@gmail.com