Засновник проєкту Аудіоказки українською: Криза хороша тим, що люди ладні працювати наперед

Тетяна МерцаловаTanya Mertsalova
Зю Побережнюк
Вівторок, 7 липня 2020, 06:00

Василь Вакулко засновник проєкту Аудіоказки українською. 

Втративши через COVID-19 єдиного інвестора, Вакулко не сумує і вважає, що від карантину його проєкт тільки виграв, бо в усіх акторів команди відмінились зйомки і вони мали змогу присвятити більше часу начитуванню казок. 

Виявляється, вільний час учасників виявився потрібним Аудіоказкам українською більше, ніж гроші.

Щоправда, під час карантину, у вільний від волонтерського проєкту час підприємець та продюсер за покликанням змушений підробляти таксистом, аби прогодувати дружину та чотирьох дітей.

— Василю, чим ви займалися в житті до Аудіоказок?

— 20 років я керував різними проєктами, від дистрибуції до продюсування телевізійного контенту. Під час революції 2014-го року вигадав проєкт про автовишиванки, досі бачу автівки, що їздять із моїми наклейками.

— Виходить, патріотична тематика вас здавна приваблює. А як виникла ідея створювати аудіоказки українською?

— Я написав казку. У той період у мене якраз була криза: кажуть, у кризу потрібно зробити щось незвичне. Я створив казку-приквел про те, як горошинка потрапила у перину. 

Звертався до трьох видавництв і всюди отримав відмову, тому що в них черга і взагалі там дивна система. Тому я пішов і витратив 18 тисяч гривень для того, щоб видати свої сто книжок — 50 російською, 50 українською. І почав продавати друзям-знайомим.

Із подивом виявив, що українською мовою продалося вдвічі більше.

— А чому так? Маєте пояснення? Це у вас таке оточення чи якісь інші причини?

— Дуже просто. В державі навчання відбувається українською мовою. А хто купує книжки своїм дітям? Думаючі батьки. А думаючі батьки розуміють, що, навіть якщо у них російськомовні родини, книжки краще брати українською, тому що дитині треба до цього звикати. І на цьому тлі я вирішив робити аудіокнижки.

Виявилось, що казок українською дуже мало. Так потроху в мене визріла ідея зробити найбільшу бібліотеку українських казок. Почали ми на початку 2020-го.

— Ви берете лише українські казки? Скільки вже створили?

— Усі казки як жанр поділяються на два типи — авторські та народні. Народних казок в Україні до 50. А ми робимо казки всіх народів світу, але українською мовою. Наразі маємо близько 350 казок, це більше 70 годин прослуховування і це дуже багато.

 

Василь Вакулко: "Виявилось, що казок українською дуже мало. Так потроху в мене визріла ідея зробити найбільшу бібліотеку українських казок"

— Коли плануєте демонструвати напрацьоване публіці? Знаю, що карантин добряче змінив ваші плани на цей рахунок і позбавив вас єдиного інвестора.

— Карантин нам і допоміг, і ні. Зізнаюсь, ми багато попрацювали, щоб знайти інвестора, але з початком карантину він сказав, що під час чуми не інвестує. Багато інвесторів так робить, адже під час кризи може з’явитися шанс придбати щось значно дешевше ринкової вартості.

Інститут українських інвесторів взагалі цікава штука, тому що вони добре розуміються на тому, як заробляти на нерухомості, а з діджитал-проєктами працювати практично не вміють, мають дуже маленький досвід.

— Жалкуєте з цього приводу?

— Наш потенційний інвестор був хлопцем, який заряджений на все українське та національне. Але я більше радий, що ми не пішли далі, бо так проєкт отримав свою унікальність. Вітчизняні інвестори іноді схильні все контролювати, і це може зруйнувати проєкт. 

— Розкажіть трохи про команду: хто створює ці казки, хто начитує?

— У нас є пречудова редакторка, яка відбирає казки, редагує, перекладає. Іноді вона їх навіть трохи переписує, тому що є деякі образливі казки, наприклад, у яких говориться про дурного українця. Узагалі-то, займаючись казками, дізнався багато цікавого: колобків є версій шість у різних народів, враховуючи індусів. А брати Грімм та Шарль Перро писали одні й ті самі казки, тільки брати Грімм писали більш жорсткі варіанти. У них у "Попелюшці" сестри повідрубували собі п’ятки та пальці, аби влізти у туфлю. І це доволі суворий варіант для дітей.

— Або навіть чреватий. У вас у самого четверо дітей, чи випробовуєте свої казки на них?

— Звісно! 10-15 хвилин прослуховування — і дитина засинає з усмішкою.

— Як воно, коли в тебе чотири стіни, а в них чотири дитини впродовж трьох місяців?

— Двоє живуть не зі мною. Але ми якось виявилися готові до цього вірусу. Мій син-школяр і до того навчався дистанційно, а дружина працює психотерапевткою і навчилася робити дистанційні сесії. Тепер у неї є клієнти з інших країн, наші емігранти. У них там ці послуги коштують набагато дорожче. Я вважаю, що COVID-19 оголив всі проблеми у людей. Я, не маючи твердого джерела доходів, вимушений був підробляти таксистом в цей час. І, повірте, мені це не дуже подобається. Але ж маю годувати родину.

 

— Багато хто в цей час вимушені були перейти до лав таксистів чи кур’єрів через втрату постійного місця роботи. А чи побільшало пасажирів?

— Абсолютно ні. І ціни впали на проїзд у таксі, заторів було дуже багато, тому що закрили громадський транспорт і всі сіли на власні авто. Але такий порожній Київ, як у перший тиждень карантину, я бачив лише другий раз у житті, а мешкаю я у цьому місті з народження.

Перший раз був кілька років тому під час дикого снігопаду, коли тролейбуси стояли по вікна у снігу. 

У перші тижні їздили лише найсміливіші. А вже потім, коли послабили карантин, їздили і п’яні з баклажкою пива на задньому сидінні. Багатьох відвозив на вокзал: чорні перевізники все одно працювали, і люди їздили між містами.

— Чи просили вас пасажири одягати маску?

— Ні, ніхто. Лише одна дівчина сказала, що я її ображаю тим, що без маски. Ну і я надягнув, без проблем.

— Повертаючись до проєкту Аудіоказок українською, поділіться, як обираєте акторів дубляжу, за якими характеристиками?

— Я відразу взяв кращих фахівців і всі вони працюють у проєкті на волонтерських засадах або за частку у проєкті. Це, наприклад, Роман Чупіс та Наталя Калюжна, які від початку задали дуже високу планку якості. А в карантин у всіх акторів з’явилося більше часу — і ми дуже просунулися. А потім до нас уже почали проситися приєднатися і різні видатні актори.

Криза добра тим, що люди ладні працювати наперед.

Знаних акторів дубляжу в Україні небагато, біля 120, один із яких президент. Тому що це дуже потужне ремесло і в нас йому майже не вчать.

Тому в карантин ми розробили відеокурси як зробити аудіокнигу самостійно вдома, назвати вирішили "Диктактор — диктор плюс актор".

— Як організовували роботи над проєктом у карантин? Справлялися без фізичної присутності? 

— Наше виробництво налагоджено таким чином, що більшість із нас навіть не бачились ніколи між собою, тільки відеоконференції. Частина людей з інших міст: так, нещодавно в Одесі у нас з’явилися маркетолог і актор дубляжу на волонтерських засадах.

Але ми стали у чотири рази сильнішими. Ми все — взагалі все — зробили без грошей.

 
Василь Вакулко: "COVID-19 оголив всі проблеми у людей. Я, не маючи твердого джерела доходів, вимушений був підробляти таксистом в цей час. І, повірте, мені це не дуже подобається. Але ж маю годувати родину"

— Ви один із найкращих прикладів тієї тези, що в карантин люди, які дійсно щось довго хотіли зробити, вони зробили. Виходить, вам були потрібні не кошти, а просто вільний час.

— Так, це так.

— Прослухавши і зробивши стільки казок з різних країн світу, чи помітили ви схожість українських казок з казками інших країн?

— Усі слов’янські казки схожі, але ми принципово намагаємось не брати російські. Англійські ні на що не схожі, в англійців дуже жорсткий менталітет і казки жорсткі. Японські казки дивні. Ірландські казки схожі з нашими. Німецькі дуже прагматичні, там елемент чарівництва взагалі зведено до мінімуму, лише точний переказ подій із точними вимірами метрів і сантиметрів.

І це одна з наших цілей — закладати дітям змалечку розуміння різних менталітетів світу, для того, щоб вони були космополітами.

— Які плани на найближчий час?

— У нас залишилось 12 днів (інтерв’ю записувалося 23-го червня — Pravda SOS), щоб зібрати 20 тисяч гривень. Ми вже зібрали 80 тисяч, нам в цьому дуже допоміг Святослав Вакарчук, зробивши пост у соцмережах, тому що йому сподобалась ідея.

А після завершення збору зробимо реліз нашого додатку, запускаємо курс по створенню аудіокнижок, а там і наступна планка — створення найбільшої аудіобібліотеки книг українською мовою. 

Якщо у вас є історія про те, як COVID-19 та карантин змінили ваше життя, напишіть нам листа із темою "Моя історія" на [email protected] 



powered by lun.ua
Реклама:
Реклама:
Чому пандемія COVID-19 — це не релігія, а реальна загроза?
Олексій Кононов: Я не вірю, що Сirque du Soleil може надовго зникнути з мого життя
Як аналізувати закупівлі у сфері COVID-19
The New York Times: Одна епідемія — безліч смертоносних осередків
Усі публікації