The New York Times: Одна епідемія — безліч смертоносних осередків

Дональд МакНейл
Субота, 1 серпня 2020, 13:56

Статтю The New York Times в оригіналі ви можете прочитати за цим посиланням.

Коронавірус знову шириться. Спостерігаючи за тим, як по всій країні зростає рівень інфікування, американці розуміють, що епідемію наразі — не спинити, і що вона торкнеться кожного куточка США.

Станом на середу (29 липня — перекл.) вірусом заражено принаймні 4,3 мільйона американців, включно зі 150 тисячами летальних випадків. Експерти побоюються, що до кінця року кількість смертей сягне 200 чи навіть 300 тисяч. 

Після кількох місяців особистого спротиву маску надягнув навіть президент США Дональд Трамп. Окрім того, він також скасував Республіканську національну конвенцію у Флориді (з’їзд, де очікувалося оголошення Трампа єдиним кандидатом від партії на виборах президента США — перекл.). 

Криза у кожному штаті й кожному місті своя, спричинена різними факторами ризику: десь відпочивають цілими натовпами, десь надто рано відкрилися бари, а десь проти масок бунтує населення.

"Наразі ми — в гіршому становищі, ніж були в березні" — вважає докторка Леана Вень, колишня комісарка охорони здоров’я у Балтиморі. Вірус саме дістався Нью-Йорку. "Тоді був один епіцентр спалаху. Тепер їх багато".

Аби визначити, куди зараз рухається країна, "The New York Times" провели інтерв’ю з 20-ма експертами й експертками з охорони громадського здоров’я — не лише лікарями-практиками та епідеміологинями, а й з істориками та соціологинями, адже на поширення вірусу поведінка людей нині впливає так само, як і власне збудник хвороби.

Зі смертельними спалахами на кшталт тих, від яких навесні постраждав північно-східний регіон країни, сьогодні на півдні та заході Америки стикаються не лише міста, а й сільська місцевість. Разом з тим, експерти стверджують, що вразливість кольорових людей в будь-якому регіоні — досі непропорційно велика.

Дослідники заявляють, що навіть в умовах відсутності загальнонаціонального карантину, необхідно за потреби посилювати місцеві обмеження, при цьому дії губернаторів та мерів мають збігатися. Тестування має стати більш цільовим.  

У більшості штатів відстеження контактів наразі — майже неможливе; просто тому, що відстежувати довелося б надто багато випадків. І хоча у питанні винайдення вакцин спостерігається прогрес, найімовірніше, жодна з них не буде готова вже цієї зими, аби запобігти тому, що лякає всіх — новій хвилі смертей.

В цілому вчені розділяють поширені відчуття зневіри і втоми. Місце, де раніше був виклик, а потім зростаючий страх, тепер, схоже, зайняли смуток і розчарування; відчуття, що стільки похоронів не мали б трапитися, і що все — не так, як треба. США зараз — поранений гігант, тоді як значна частина Європи, яка першою потрапила під удар, одужує і відкриває свої кордони — хоча й не для американців.

"Ми всі неймовірно пригнічені й шоковані тим, наскільки вірус у США вийшов з-під контролю" — зізнається докторка Мішель Баррі, директорка Центру інновацій у сфері міжнародної охорони здоров’я, що у Стенфордському університеті.

Маючи стільки фінансових ресурсів і талантів у сфері медицини, американці задаються питанням: як вони могли так погано впоратись? Чому їм усе вдалося гірше ніж самодержавному Китаю чи відокремленій Новій Зеландії, навіть гірше, ніж крихітним і набагато біднішим В’єтнаму чи Руанді?

"Надмірна національна гордість та віра у винятковість Америки зробили нам ведмежу послугу" — вважає Марта Лінкольн, медична антропологиня та історикиня в університеті Сан-Франциско. "Ми були не готові зіштовхнутися з ризиком провалу". 

Засвоєні уроки

Оскільки коронавірус як причина летальних пневмоній уперше був виявлений у Вухані, Китай, до кінця 2019 року вченим вдалося краще вивчити ворога.

Це надзвичайно заразний вірус, який передається не лише через краплинки при кашлі, але й у вигляді дрібного аерозолю, який утворюється, коли люди голосно говорять, сміються чи співають, і який може затримуватися в повітрі закритих приміщень. Саме тому маски — набагато ефективніший засіб, аніж вчені вважали раніше.

Носії вірусу з легкими або відсутніми симптомами теж можуть бути заразними, тому людей, які поширюють хворобу, може бути вдесятеро більше, аніж тих, чий тест був позитивним.

Інфекція може почати розвиватися в легенях, однак вона суттєво відрізняється від респіраторного вірусу грипу. У пацієнтів, що важко переносять хворобу, вірус може прикріплюватися до рецепторів всередині вен та артерій і таким чином атакувати нирки, серце, кишківник та навіть мозок, навантажуючи ці органи сотнями крихітних тромбів. 

Більшість жертв вірусу — люди похилого віку, однак не щадить він і молодших, особливо тих, хто страждає на ожиріння, високий тиск чи діабет. Серед дорослих людей віком від 18 до 49 років наразі налічується більше випадків госпіталізації, аніж серед тих, кому 50-64 роки чи більше 65 років.

Дітей вірус зазвичай не вражає, хоча лікарі з жахом виявили кількох, хто постраждали від рідкісної, однак небезпечної форми запалення. Вочевидь маленькі діти менше передають між собою вірус, аніж підлітки від цього може залежати питання відкриття шкіл.

Натомість, серед дорослих вимальовується зовсім інша картина. З’являється усе більше свідчень того, що на 10 відсотків заражених, ймовірно, припадає 80 відсотків нових передач вірусу. Основні рушії епідемії — це непередбачувані події-суперпоширювачі у будинках престарілих, церквах, в’язницях, на м’ясокомбінатах та в барах.

При цьому жоден із препаратів, на які були покладені високі сподівання — адаптовані ліки від малярії, СНІДу чи противірусні засоби — поки що не стали швидким методом лікування. Один із противірусних препаратів — ремдесивір — показав свою ефективність у скороченні часу перебування в лікарні, у той час як поширений стероїд, дексаметазон, допоміг урятувати деяких важкохворих пацієнтів.

До кінця року вже може бути готова одна чи навіть кілька вакцин, що було б надзвичайним досягненням. Однак до цього моменту вірус може охопити кожне село і місто на земній кулі.

Локальні рішення

Деякі експерти, як-от Майкл Остерхольм, директор Центру досліджень та політики у сфері інфекційних хвороб Університету Міннесоти, стверджують, що вірус можна стримати лише за допомогою загальнонаціонального карантину. Інші дослідники вважають, що це політично неможливо, утім, наголошують, що населені пункти повинні мати змогу діяти швидко й впроваджувати жорсткі заходи за підтримки столиць своїх штатів.

Деніел Аллен, директорка Центру етики Едмонда Сафра в Гарвардському університеті, авторка плану реагування на пандемію, стверджує, що виявлення менше ніж одного випадку на 100 тисяч населення означає, що громада має й далі проводити тестування, відстежувати контакти та ізолювати випадки захворювання, надаючи фінансову підтримку тим, хто цього потребує.

У разі виявлення до 25 випадків на 100 тисяч потрібні серйозніші заходи: як-от закриття барів та обмеження зібрань. Якщо цифра перевищує 25, влада має заборонити громадянам покидати домівки, — додає вона.

Тестування повинно бути цільовим, а не лише пропонуватися як послуга на зручних парковках — наголошують експерти, і найінтенсивнішим воно має бути у закладах на кшталт будинків престарілих, в’язницях, фабриках та інших місцях, у яких існує ризик подій-суперпоширювачів.

У місцях, де люди не мають коштів або страхування, тестування повинно бути безкоштовним — зокрема, в проєктах соціального житла, резерваціях корінних американців, церквах та в продуктових магазинах бідних районів.

Проте у всього вищепереліченого є мало шансів на втілення, поки суттєво не розшириться спроможність країни охопити тестуванням більше населення. До кінця літа уряд сподівається почати використовувати "об’єднане тестування", при якому тести об’єднуються в групи, що дозволяє прискорити процес.

Утім, цей метод ефективний лише в громадах із низьким рівнем інфікованості, де значна кількість об’єднаних тестів виявляє порівняно мало позитивних результатів. Коли ж вірус поширений скрізь, це не працює, адже надто багато тестових груп виявляють позитивний результат, що вимагає повторного тестування.

Наразі США тестує близько 800 тисяч осіб на добу — що становить 38% від необхідної кількості, як вважають експерти.

Дослідники зазначають, що перш за все, у закритих приміщеннях мають повсюдно використовуватися маски — включно з літаками, вагонами метро тощо — як і на відкритому просторі, де відстань між людьми складає менше шести футів (близько 2 метрів — перекл.)

Докторка Емілі Лендон, фахівчиня з контролю інфекційних захворювань у Школі медицини ім. Пріцкера при Чиказькому університеті, вважає, що "сумно, що щось таке просте, як маска, стало політизованою річчю".

"Це не якась офіційна заява. Це всього лише шматок тканини, — додає вона. — Ви звикнете до неї так само, як звикли носити штани".

Аргументам, що маски якось зазіхають на особисті права, повинні протиставлятися як законні розпорядження, так і переконання. "Нам потрібні більш надійні комунікації" — заявила докторка Вень, якраз перед тим, як сам президент США Трамп почав чіткіше комунікувати.

"Це можуть бути директори компаній, знаменитості чи релігійні лідери. На різні групи населення мають вплив різні особистості".

І хоча все це сприймається як новинка, насправді ми це вже проходили. Маски були досить поширені у деяких західних містах США під час пандемії іспанського грипу у 1918 році, і обов’язкові до носіння — у Сан-Франциско. Була навіть така пісенька: "Закон терпіть — марлю носіть. Щелепи захистіть від септичних жахіть".

"Сформувався цілий лібертаріанський рух — Ліга антимасочників, — повідомляє докторка Лінкольн зі штату Сан-Франциско. — Відбувалися навіть бійки з поліцейськими". Врешті, міські чиновники щось там "потеревенили", — і норм перестали дотримуватися взагалі.

"Цікаво, як усе це виглядало би сьогодні, — міркує пані Лінкольн, — якби цього вже не сталося тоді".

У новинах щодня з’являється фото натовпів американців, які нехтують вимогами соціального дистанціювання. Однак ці світлини оманливі: американці більше дотримуються соціальної дистанції, ніж те, як це часом висвітлюють ЗМІ, — стверджує Бес Редбьорд, соціологиня з Північно-Західного університету, яка, починаючи з березня, регулярно опитує близько 8 тисяч осіб про вплив вірусу.

"Близько 70 відсотків американців повідомляють, що дотримуються всіх форм соціального дистанціювання, — заявляє дослідниця. — І коли ми пропонуємо їм перелік прикметників, вони описують людей, що не дистанціюються, як підлих, егоїстичних та нерозумних — а зовсім не як великодушних, відкритих та патріотичних".

За її словами, головним показником на початку липня було те, довіряє респондент президенту США Трампу, чи ні. Ті, хто йому довіряють, менш схильні дотримуватися соціальної дистанції. Зокрема, прихильники республіканців та незалежні виборці. "А такого явища, як прихильники демократів, що довіряють Дональду Трампу, — просто не існує", — додала Лінкольн. 

Те, чи підтримуватимуть респонденти примусові заходи на кшталт заборони покидати домівку чи закриття барів, залежить від того, наскільки вони налякані.

"Коли зростання кількості випадків захворювань викликає в людей страх, вони більше схильні підкорятися заходам, що обмежують свободу" — переконана докторка Редбьорд. І економіка не почне відновлюватися, додає вона, "поки люди не перестануть боятися. Якщо вони бояться, вони не вийдуть назовні і не витратять свої гроші, навіть якщо вони вільні це зробити".

Загроза закритих приміщень

Згідно з інформацією, наданою "The Times", станом на середу (29 липня — перекл.) рівень інфікованості зріс у 33-х штатах, а також у Пуерто-Рико та в округу Колумбія.

Кілька тижнів тому експерти, зокрема й доктор Ентоні Фаучі, очільник Національного інституту алергії та інфекційних захворювань, закликали штати, у яких зафіксовано різкий вірусний сплеск, утриматися від послаблення карантину: закрити бари, заборонити масові зібрання та зобов’язати людей носити маски.

Значна частина згаданих штатів зрештою дослухалася до цих порад, однак наразі важко сказати, чи достатньо вчасно змінилася загальнонаціональна позиція, аби запобігти новій летальній хвилі, цифра якої може перевищити рекордні 2750 смертей у середині квітня. Наразі середньодобовий показник становить 1106 смертей від коронавірусу по всій країні.

Експерти наголошують, що рівень смертності може зрости ще більше, коли негода, дощ та сніг змусять американців зустрічатися та їсти у приміщеннях і більше користуватися громадським транспортом.

Також, як не дивно, ті штати, що наразі розцінюються як важко постраждалі, можуть стати безпечнішими — припускають деякі фахівці. На півдні та південному заході США літо настільки спекотне, що відвідувачі закладів харчування надають перевагу приміщенням з кондиціонером, при цьому в грудні можна досить комфортно поїсти на літній терасі закладу.

Разом із тим, результати кількох досліджень підтвердили можливість передачі вірусу у кондиційованих приміщеннях. Вивчаючи відомий спалах захворювання у ресторані в Гуанчжоу, науковці дійшли висновку, що кондиціонери роздули вірусну хмару, заразивши клієнтів на відстані 10 футів (близько 3 метрів — перекл.) від хворого відвідувача.

У сільській місцевості — свої загрози. Згідно з результатами досліджень докторки Рошель Валенськи, очільниці відділу інфекційних захворювань у Массачусетській лікарні загального профілю в Бостоні, майже у 80 відсотках округів США немає навіть одного фахівця-інфекціоніста.

Найгостріша криза нині спостерігається у південних та південно-західних штатах. Утім, вебсайти, що відстежують швидкість передачі вірусу, свідчать, що гарячі точки можуть виникати будь-де. Наприклад, невеликий спалах на Алясці був одним із найшвидших у країні три тижні поспіль, тоді як поширення інфекції у Техасі та в Аризоні різко сповільнилося.

Рівень смертності наразі зростає повільніше, аніж навесні, з огляду на те, що ушпиталені пацієнти — тепер здебільшого молодші. Утім, переповнені лікарні можуть призвести до надмірної смертності по всій громаді з різних причин, оскільки карети швидкої допомоги їхатимуть довше, а люди, що захворіли, бояться й уникають лікарень.

Щодо того, яку роль восени зіграє грип, думки експертів розходяться. Складний сезон грипу може зумовити заповнення лікарень пацієнтами з пневмонією, що потребуватимуть вентиляції легень. Тоді як інші дослідники стверджують, що цього року сезон грипу мине легко або взагалі не настане.

Зазвичаю навесні вірус грипу мігрує з північної до південної півкулі — ймовірно, разом з авіатуристами — а тоді восени повертається з новими мутаціями, що знижують ефективність щорічної вакцини.

Проте цього року, згідно з даними щотижневих оглядових звітів щодо грипу від Центрів контролю й профілактики захворювань США, наприкінці квітня поширення грипу різко припинилося — завдяки загальнонаціональному карантину. Міжнародні авіаперельоти суттєво скоротилися, тому цьогоріч захворюваності на грип майже не спостерігалося по всій південній півкулі.

А за умови, що цієї осені авіаподорожей до США все ще буде небагато, шанси на спалах епідемії грипу — досить низькі. Утім, дослідники в один голос радять все ж вакцинуватися від грипу — на випадок, якщо прогнози виявляться хибними.

"Було б нерозумно опинитися неготовими одразу до двох респіраторних вірусів" — вважає Тара Сміт, епідеміологиня зі Школи охорони громадського здоров’я при Кентському університеті.

Частково ефективні ліки

Обізнані у сфері виробництва вакцин та лікарських засобів експерти розчаровані тим фактом, що лише дексаметазон та ремдесивір наразі довели свою ефективність, і то — частково.

Більшість із них вважає, що поки не винайдена вакцина, основну надію варто покладати на моноклональні антитіла — клоновані білки організму людини, які можна вирощувати на клітинній культурі. Наразі над зразками препаратів працюють дві американські фармацевтичні компанії: "Regeneron" та "Eli Lilly".

"Вони обіцяють створити як ліки, так і профілактичні засоби — і для цього існує достатньо досвідчених компаній та виробничих платформ, — повідомляє докторка Луcіана Боріо, колишня очільниця департаменту з медичної та біозахисної готовності у Раді національної безпеки США. — Проте потужності виробництва — обмежені".

За даними "The Times", дослідники по всьому світу працюють над розробкою понад 165-ти зразків вакцин, 27 із яких проходять випробування на людях.

Усе більша кількість нових офіційних заяв змушує поквапитись: нещодавно адміністрація Трампа виділила близько 2 мільярдів доларів консорціуму під керівництвом фармацевтичної компанії "Pfizer" (Пфайзер), що обіцяє до грудня створити 100 мільйонів доз вакцини, якщо випробування пройдуть успішно.

Оскільки вірус усе ще стрімко поширюється, більшість експертів заявляють, що пробне вакцинування, при якому невелика кількість добровольців вакцинується, а тоді навмисне заражається, ймовірно, не знадобиться.

В умовах відсутності ліків такий тип вакцинування несе в собі етичні загрози, тому деякі лікарі виступають проти його застосування для цього вірусу. "Вони не інформують вас про небезпеки" — стверджує пані Боріо.

Тож поки вірус циркулює безперешкодно, ефективними можуть виявитися звичайні плацебо-контрольовані випробування на добровольцях до 30 тисяч осіб, — додає вона. Компанії "Модерна" та "Пфайзер" уже почали проводити ці дослідження.

Як заявило Управління з продовольства і медикаментів США, вакцина може бути схвалена навіть за умови, що вона матиме лише 50-відсоткову ефективність. На думку експертів, це може бути прийнятно, принаймні на початку, адже навіть перша затверджена вакцина може врятувати життя, тим часом, як розроблятимуться кращі варіанти.

"Вакцина не мусить бути досконалою, аби бути ефективною, — вважає пані Валенськи. — Навіть будучи привитими від кору, ви все ще можете захворіти на кір — однак недуга пройде м’яко, і ви не будете заразними".

"Ми не знаємо, чи допоможе вакцина людям старшого віку. Ми навіть достеменно не знаємо, який рівень колективного імунітету зможе зупинити епідемію. Однак будь-що безпечне й достатньо ефективне — має допомогти".

Утім, експерти попереджають, що поспіх несе в собі загрози, особливо коли сіють страх противники вакцин. Якщо вакцину запустять у широке застосування без ретельної перевірки на безпеку і комусь із пацієнтів вона зашкодить, виробництво усіх вакцин може затягнутися на роки.

Приціл на кольорових людей

Який би штат не вразив вірус, один ризик залишається незмінним. Навіть у тих штатах, де проживає небагато афро- та латиноамериканців, саме вони, як правило, страждають найдужче.

Кольорові люди частіше зайняті на проєктах, що вимагають фізичної присутності, а часом — і близького контакту, як-от: будівельні роботи, магазини та догляд за хворими. Вони більше залежать від громадського транспорту та проживають у районах, де продуктові магазини зазвичай переповнені і мають дефіцит товарів.

Переповнені найчастіше і їхні домівки — в одному помешканні може жити кілька поколінь, а ванна кімната — всього одна, що практично унеможливлює безпечну домашню ізоляцію, коли хтось захворів. Представники цієї групи населення більше страждають на ожиріння, високий тиск, діабет та астму.

Відповідно до федеральних даних за 28 травня афро- та латиноамериканці інфікуються втричі частіше, аніж їхні білошкірі співгромадяни, та вдвічі частіше помирають, навіть якщо мешкають у віддалених сільських округах, де мало темношкірих і латиноамериканців.

"У момент, коли представник меншини переступає поріг лікарні, він уже перебуває в нерівних умовах" — зазначає Ілейн Ернандес, соціологиня з Університету Індіани.

Згадані відмінності наявні навіть тоді, коли темношкірі громадяни та латиноамериканці різко змінюють свою поведінку. За результатами одного з досліджень встановлено, що середньостатистичний афроамериканець(-ка) більше дотримується соціальної дистанції, аніж середньостатистичний білошкірий американець(-ка).

Посадовці у Чикаго, Балтиморі та інших громадах зіткнулися з іншою проблемою: соціальними мережами ширяться чутки, що темношкірі люди мають якийсь особливий імунітет.

За словами докторки Редбьорд, головний чинник, що змушує людей більше турбуватися про свій захист — це особисте знайомство із кимось, хто захворів. Її опитування виявили, що станом на кінець весни афро- та латиноамериканці на 50 відсотків частіше, ніж білошкірі громадяни, знали когось, хто захворів на коронавірус. 

Докторка Ернандес, чиї батьки проживають в Аризоні, зізнається, що їхні сусіди, не маючи жодних побоювань у червні, наразі вже змінили свою позицію.

Приклад їм подав батько Ернандес, лікар. На самому початку, прогулюючись із дружиною на вулиці, він носив маску з дурнуватими вусами; а запрошення друзів зустрітися подружня пара відхиляла зі словами: "Ні, ми залишимось у своїй бульбашці".

Наразі, розповідає Ернандес, їхні сусіди носять маски, "і кажуть моєму батькові: "Ви мали рацію!"".

Це тільки початок

Серед експертів немає єдиної думки щодо того, що буде в перші роки після пандемії. Деякі науковці очікують на швидке відновлення економіки, інші упевнені, що наслідки збитків відчуватимуться ще довгі роки. 

Частина дослідників вважає також, що робота з дому стане більш поширеним явищем, а переповнені офіси відкритого типу можуть зазнати змін. Система постачання "Якраз вчасно", від якої залежить так багато підприємств, потребуватиме оптимізації, оскільки ці процеси наразі не здатні забезпечити доставку належного захисного обладнання, апаратів вентиляції та тестових матеріалів.

Потрібно створити таку ж систему моделювання захворюваності, як та, що використовує Національна служба погоди для передбачення бурі, — переконана Кейтлін Ріверз, епідеміологиня з центру охорони здоров’я ім. Джонса Хопкінса. Наразі в країні здійснюється моніторинг сезонного грипу, однак немає жодної національної карти відстеження спалахів усіх захворювань. Як нещодавно підкреслив доктор Томас Фріден, колишній директор Центру контролю та профілактики захворювань США, від штатів навіть не вимагається відстежувати одні й ті ж дані.

Деякі експерти припускають, що мільйони американців, позбавлених медичного страхування та змушених шикуватися в черги до банків їжі, проголосують за політиків-прихильників всезагальної медичної допомоги, оплати лікарняних, більшої рівності у сфері доходів та інших суттєвих змін.

Утім, враховуючи глибокі політичні розбіжності всередині країни, жоден дослідник не має певності у тому, якими саме будуть результати виборів.

Докторка Редбьорд зазначає, що, згідно з результатами її опитувань, американці мають "загалом мало довіри до інституцій — ми не спостерігаємо росту довіри до науки, системи всезагальної медичної допомоги чи рівності у трудовій сфері".

Адміністрація Трампа не зробила майже нічого, щоб заслужити на довіру. Після більше ніж шести місяців найсерйознішої кризи століття у сфері охорони здоров’я, Дональд Трамп лише минулого тижня закликав американців носити маски й відмінив Республіканську конвенцію у Флориді — одне з тих високоризикованих масових зібрань у закритому приміщенні, проведення яких інші країни забороняють, починаючи з середини березня.

"На жаль, певно, все стане гіршим перед тим, як змінитися на краще" — заявив нещодавно Дональд Трамп на одному з перших брифінгів для цільових груп з приводу другої хвилі коронавірусу, куди не увійшли ані науковці, ані медики. Попередні брифінги перестали проводитися в квітні на тлі райдужних переконань президента США, що епідемія скоро згасне.

Дональд Трамп ігнорував, зневажав або суперечив порадам науковців, неодноразово стверджуючи, що вірус просто піде собі геть; нав’язуючи препарати з недоведеною ефективністю на кшталт гідроксихлорохіну, навіть після того, як було доведено їхню неефективність, а часом і шкоду; та пропонуючи внутрішнє застосування дезінфікувальних засобів чи летальної дози ультрафіолету.

Мільйони американців утратили свої робочі місця та поліси медичного страхування й перебувають на межі втрати житла саме тоді, коли опиняються на шляху смертельної хвороби. Президентство Трампа — це "симптом дискредитації науки та глибокого розчарування у суспільному договорі про те, чим ми зобов’язані одне одному як співгромадяни" — переконана докторка Джоя Мукерджі, головна лікарка у "Партнерах у галузі охорони здоров’я" ("Partners in Health"), Бостон.

Один з уроків, який точно буде засвоєно — це те, що країна потребує кращої підготовки до інфекційних загроз, — стверджує докторка Джулі Ґербердінг, колишня очільниця Центру з контролю та профілактики захворювань США.

"Це не подія, що трапляється раз на століття. Це провісник того, що на нас чекає в майбутньому".

Переклад Ольги Проскури



powered by lun.ua
Реклама:
Реклама:
Чому пандемія COVID-19 — це не релігія, а реальна загроза?
Олексій Кононов: Я не вірю, що Сirque du Soleil може надовго зникнути з мого життя
Як аналізувати закупівлі у сфері COVID-19
The New York Times: Одна епідемія — безліч смертоносних осередків
Усі публікації