Китай, Італія та США. Три історії українців на карантині

Пандемія коронавірусу стала викликом для мешканців усього світу. В один момент кордони країн почали масово закривати, а люди стали заручниками правил тієї місцевості, у якій перебували.

На проєкті "Українська правда SOS" ми протягом півроку з перших уст розповідали карантинні історії за межами Батьківщини.

Далі в огляді ми пригадаємо, з чого починалася пандемія COVID-19, та розповімо про те, як коронавірус змінив життя українців у Китаї, Італії та США.

Італійський карантин – не італійські канікули  

Ярина Груша-Поссамай — публіцистка та перекладачка. Викладає українську мову та літературу в Міланському державному університеті.

"Мій особистий карантин розпочався 24 лютого, коли в регіоні Ломбардія, який, у результаті, найбільше постраждав від пандемії як демографічно, так і економічно, зачинили школи й університети, зокрема той, в якому я викладаю. 

Усередині березня, після стрімкого злету кількості інфікованих та загиблих, ми з чоловіком озброїлися девізом: стати рішенням, а не проблемою. Зробити все, щоб не потрапити до лікарні, не тільки інфікованими на вірус, а й навіть з іншими проблемами здоров’я. 

Ми запустили домашню аналітику: коли краще ходити в супермаркет, щоб не стояти довгі черги, хоча згодом стояння в черзі виявилося єдиною прогулянкою на тиждень. Ми думали, як правильно скласти меню на десять днів, тричі на день, на двох людей, які не особливо спалюють свої калорії, сидячи на своїх стільцях, щоб без спонтанних: "Щось лазаньї захотілося, піду швидко збігаю за бешамеллю". 

Кожен хатній робочий день завершувався для нас о шостій пресконференцією Міністерства охорони здоров’я Італії про кількість інфікованих і загиблих, згодом додалися й дані про тих, хто одужали.

Усе це супроводжувалося щоденними музичними перформансами на підтримку морального духу країни, дитячими малюнками з девізом "Andrà tutto bene" (Все буде добре) на квартирних вікнах". 

Дитячий малюнок з девізом "Andrà tutto bene" (Все буде добре) 

Карантин у великому місті

Ольга Гурняк — гід у декретній відпустці, зараз проживає у Нью-Йорку.

Карантин для сім’ї Олі розпочався швидше, ніж про обмежувальні заходи оголосив Нью-Йорк. Відпустку і спаковані валізи до Рима довелося відмінити, адже на той час в Італії коронавірус почав набирати обертів.

"Ми живемо в Бронксі, поруч є великий Van Cortlandt Park, найстаріші в країні гольфові поля, озеро і багато лісу. Тож ми маємо можливість гуляти на вулиці кожного дня, адже малолюдної чи навіть безлюдної території у нас достатньо. 

Якщо раніше я хотіла більше цивілізіції, то зараз, у період пандемії, дуже радію, що ми живемо саме тут, а не, наприклад, десь у переповненому китайському кварталі, чи у Брукліні, чи на Мангеттені. 

У березні ми щоп’ять хвилин чули звуки сирен швидкої допомоги — адже біля нас  будинок пристарілих, одна з найбільших лікарень Монтефьоре, виїзд на гайвей і віднедавна — тестовий центр на коронавірус, де можна приїхати на авто і зробити тест. 

День народження нашого синочка Лукасика, 1 рочок, ми святкували у форматі онлайн-вечірки від бабусь і дідусів; з кульками, які я купила ще в лютому, і тортиком із найближчої пекарні. 

На період карантину проїзд в автобусах безкоштовний.

Тут, у Штатах, працюють погодинно, тому навіть тиждень сидіння вдома сильно б’є по гаманцю, бо їсти треба, і платежі по кредитам теж треба вносити.

Таким безлюдним Нью-Йорк ще ніколи не був, особливо дивно бачити Times Square чи Central Park пустим, без натовпів.

Сфера обслуговування не працює. Люди, які зараз вимушено сидять вдома, стали на біржу (unemployment), щоб мати хоч якісь гроші. І з досвіду наших друзів можу сказати, що дуже часто вони отримують навіть більше, ніж була їхня зарплата.

Карантин у Пекіні — вихідні, що затягнулися

Олександр Николишин — працівник української редакції Медіакорпорації Китаю. Проживає у Пекіні з дружиною, сином і братом. 

"Ситуація в Пекіні відрізнялася від того, що було в Ухані. З 20 мільйонів мешканців столиці хворіло кілька сотень людей, а в нашому районі міста було лише кілька інфікованих. 

Удома був солідний запас масок з часів сильного смогу, ще більше обіцяли видати на роботі. 

Я працюю редактором у місцевих ЗМІ, тож організувати роботу з дому було просто. Пояснити ж синові, що тато вдома, але гратися з ним не можна, виявилося складніше. 

У дружини ситуація відрізнялася. Вона сама себе відправила у відпустку, бо працює на себе — у фітнес-студії, яку відкрила два роки тому. 

Ми зрозуміли, що власна фітнес-студія — справжній скарб під час карантину. 

Ніхто з нас не набрав зайвих кілограмів, а брат навіть скинув кілька, хоча за цей час ми й перекуштували всі рецепти млинців, які могли знайти в інтернеті.

Поступово виходити з карантину ми почали десь із другої половини квітня. 

До дружини повертаються клієнти, я продовжую працювати з дому, брат вдруге готується продовжити гостьову візу, а син насолоджується вихідними з нагоди Нового року, що так надовго затягнулися".

Ми дуже вдячні вам, наші читачі, за час, проведений на сайті "Українська правда.SOS". Тепер ми хочемо попросити вас оцінити нашу роботу – і для цього ставимо декілька просих запитань.