Фітнес-тренерка: До карантину вважалося, що головне — це фігура. Тепер люди розуміють, що найважливіше — це імунітет

Тренерка з фітнесу, одеситка Анжеліка Литвиненко власним прикладом доводить, що вік — не перешкода для людини, у якої на меті — тіло своєї мрії. 

Вже сімнадцять років поспіль вона займається спортом по три години на день, створює власне онлайн-шоу "Перевтілення" та тренує групи в офлайні.

Щоправда під час карантину вся жіноча спортивна спільнота навколо одеської тренерки об'єдналася в онлайні.

Майже щодня Анжеліка влаштовувала конкурси та змагання — хто довше пробіжить по кімнатах власної оселі, простоїть у планці, зробить більше за всіх віджимань. 

"Ми не тільки самі собі створили маленький світ, який захищав нас від стресу та страху, а й зберегли власні фігури, фізичне та емоційне здоров’я" — розповідає Українській правді SOS Анжеліка Литвиненко. 

Анжеліка Литвиненко: "На живі тренування до мене приходять дівчата із гарним здоров'ям, які можуть витримати великі навантаження"

— Анжеліко, як давно ви пов’язані зі спортом? 

— Мені 47 років, я бабуся, маю двох дітей і онуку. Спортом щоденно займаюсь 17 років, тобто з 30-ти років, майже відразу після других пологів. У мене була мотивація.

— Яка? 

— Я пішла до масажиста, бо у мене болів поперек. І коли я лягла на масажний стіл, він мені повідомив, що я дуже погано виглядаю.

До того ніколи у житті я такого про себе не чула. Спочатку гадала, що він жартує. Але ні, він продовжив і сказав — "У вас в жахливому стані м’язи шиї. Вони дуже тонкі і згодом це призведе до постійних головних болів". 

— Судячи з усього, після цих "компліментів" ви і потрапили до тренажерної зали, вірно?

— Так. До того моменту для мене тренажерка асоціювалася лише з величезними чоловіками та штангами. 

Той масажист порадив мені взяти персонального тренера, що я і зробила. Ми займались із цим тренером три місяці, і одного разу я побачила, як в залі тренувалася дівчина, а на дивані на неї слухняно чекала її 6-річна дитина. 

Ця дівчина виглядала наближено до мого ідеалу, була впевнена в собі і привертала увагу.

Це дало мені стимул набагато більший, ніж мій інертний тренер, тому я почала займатися самотужки. 

— Чи змусив вас цей невдалий досвід розчаруватися у персональних тренуваннях?

— Просто у нас із тим тренером було непорозуміння. Коли я йому сказала, що хочу мати рельєфне тіло та кубики пресу, він говорив, що це майже неможливо з огляду на те, що мені вже тридцять і я народжувала. Після години заняття із ним я лишалася в залі і ще дві години тренувалася без нього. 

Анжеліка Литвиненко: "Гадаю, що після цієї весни люди стали більше уваги приділяти здоров’ю"

— А коли і як ви сама стали тренеркою? Наразі ваш онлайн-проєкт "Перевтілення" переживає вже 22-й сезон, це скільки років тому ви його започаткували?

— Кожен сезон "Перевтілення" триває місяць, а потім два тижні перерва. 

Я взагалі не планувала бути тренеркою, тренувалася для себе.

Подружки моєї доньки буквально змусили мене проводити їм групові тренування. Потім донька мені завела інстаграм і все закрутилося за допомогою сарафанного радіо. 

Невдовзі в мене стало дуже багато підписників і сформувалася ціла спільнота. 

— Під час карантину спілкування у вашій спортивній спільноті стало віддушиною для дівчат не тільки з України, а й Італії, Америки, Чехії. Завдяки чому це сталося? Що ви зробили для цього зі свого боку?

— Це дівчата, які свого часу жили в Одесі, аж потім роз’їхалися по світу. У нас іще сім років тому сформувалася така собі дружня банда, я їх усіх тренувала, за результати кожної хвилювалася, як за себе. 

Усі вони шукали спорт у тих країнах, куди поприїжджали. Але розчаровувалися, бо не знаходили такої якості, вартості, командного духу. Таким чином, вони і вмовили мене на онлайн ще кілька років тому. А в карантин це стало просто нашою хіба не єдиною можливістю не з’їхати з глузду і не впасти в депресію.  

— Чи є якийсь загальний портрет вашої клієнтки? Хоча, розумію, що слово "клієнтка", мабуть, не дуже сюди і пасує. 

— Це дуже різні дівчата. Можуть бути і молоді мами, яким нема з ким дитину залишити, а спортом займатися треба вже зараз, на няню немає грошей, чи далеко їхати до мене на офлайн-тренування. 

На живі тренування до мене приходять дівчата із гарним здоров'ям, які можуть витримати великі навантаження. А в онлайні я зробили легкий варіант, бо там різні бувають дівчата — і ті, хто фізично не підготовлені, і травмовані, і оперовані. Але і вони в мене за рік із зовсім слабких стають сильними і можуть витримати тренування для профі. 

В офлайні до мене не приходило жодної людини з вагою 120-130 кілограмів, а в онлайні такі були. Пам’ятаю, як у мене змінилася світоглядна картинка, коли я перший раз усвідомила, що таким людям також потрібна допомога. 

— Крім фітнесу, ви викладаєте і гімнастику для обличчя. Чому вирішили об’єднати ці напрямки? 

— Тому, що моя мета — зробити щасливішими якомога більшу кількість жінок. Я радію кожен день, тому що вони мені пишуть дуже добрі відгуки. Жодного разу мені не написали чогось поганого. 

— Як адаптували власні заняття до вимог карантину і як повелися ваші клієнтки? Лінувалися через шанс побайдикувати, чи, навпаки, шукали можливості для фізичної активності?

— З першого дня я відразу закрила живі тренування в Одесі, це чимало груп. Усі вони відразу почали просити мене приєднати їх до онлайн-групи. 

Говорять: "Ми живемо спортом і ми багато років у вашій команді, ми не можемо просто так кинути спорт і все".

Усіх охочих я відразу впустила у проєкт, хоча на той час уже була пройдена половина чергового сезону "Перевтілення". Дуже багато людей записалося з Італії та Америки. Вони мені потім казали, що ця наша група рятувала не тільки фігуру, а й рятувала емоційно, бо навколо них відбувалися події, які просто пригнічували. 

— Пригадуючи жахливі новини про події в Італії та Америці, важко із цим не погодитись.

— І це не могло не торкнутися серця жодної нормальної жінки. Жодної!  Звісно, знаходячись у пригніченому стані, жінка йде куди? До холодильника, піднімати собі настрій та знімати стрес. 

Дехто не встигли придбати собі інвентар, тому ми вигадували інвентар з підручних засобів самі: припустимо, у нас вправа підйом тазу з обтяжувачем. Ми брали тазики для прання, в них клали пакети каші, яку придбали для карантину, і так виходили з положення.

Дівчата знімали кумедні позитивні відео, і це був кращий карантинний контент, бо по телевізору йшов лише один суцільний негатив. 

Ця наша група працювала 24\1, ми ділилися в ній тим, шо відбувається в Туреччині, в Америці, в Європі. Мало того, що у підсумку всі дівчата схудли, вони ще й були заряджені позитивом та оптимізмом. Ми самі собі створили такий маленький світ, який нас захищав від стресу та страху. 

Тому що ті дівчата, які, наприклад, наразі живуть в Італії, зізнавалися, що відчувають просто величезний страх. 

Жінка не може шоденно перебувати у страху та депресії, це її руйнує. Вона створена для посмішок, для спілкування. Навіть якщо жінка сама вдома і не з ким не спілкується, це дуже негативно діє на її свідомість.

— Певно, що таке спілкування скрасило не тільки карантин ваших спортсменок, а і ваш.

Так, це допомогло не тільки їм, а і мені самій. Ми ще більше зблизилися, об’єдналися, заряджалися енергією одна від одної. Одягали різні прикольні вбрання на ці зустрічі, ділилися рецептами, ставили будильники, хто раніше прокинеться, створювали різні конкурси: хто більше разів відтиснеться, хто довше за всіх простоїть у планці та зробить бьорпі (різновид стрибків — Українська правда SOS). 

Конкурси були щодня. Одного дня ми вигадали конкурс — біг по кімнаті. У телефонах у всіх є програма Здоров’я і ми домовились — включаємо цю програму, весь день бігаємо, і в кінці доби визначаємо, хто пробігла більше за всіх.

— Хто перемогла?

— Я (посміхається). У мене було 18 кілометрів. Уявляєте, так? У мене маленька квартира, це був біг на місці і по кімнатах, і я бігала ще і з резинкою. Але дівчата також пробігали і по 13, і по 14 кілометрів. 

Я намагалася спрямувати енергію в добре русло, бо, так скажу — якщо людина пробіжить 14 кілометрів по кімнаті, то їй не буде коли сумувати та плакати. 

Але наймиліше було споглядати, як мами тренуються із дітьми, як ці шестирічні малюки, копіюючи мій голос та стиль, намагаються тренувати своїх мам чи стояти разом із ними у планках. Це не могло не викликати посмішку. Так, ми намагалися вийти на позитив усіма можливими засобами і вважаю, що нам це вдалося.

Анжеліка Литвиненко: "Жінка не може шоденно перебувати у страху та депресії, це її руйнує. Вона створена для посмішок, для спілкування"

— Сумували за спортзалою та за залізом? Адже їх відкривали в одну із останніх черг.

— Ми більше сумували не за залою, а за живим спілкуванням. Як тільки обмеження пом’якшили, я відразу вивела одеську групу на тренування до моря. 

Це стало справжньою насолодою для всіх нас. До речі, до карантину я ніколи не бачила такої кількості охочих тренуватися на Трасі Здоров’я, як після нього. 

Гадаю, що після цієї весни люди стали більше уваги приділяти здоров’ю. Раніше вважали, що головне — це фігура, а тепер розуміють, що найважливіше — це імунітет. 

— Ніхто не захворіли з поміж ваших дівчат?

— Одна захворіла, вона наприкінці лютого була в Італії на лижах. Але ми її не бачили весь цей час. У травні вона до нас прийшла і сказала, що їй важко дихати і тренуватися після коронавірусу. 

Знадобився десь місяць, щоб прийти у форму та не задихатися під час занять. 

Тетяна Мерцалова