Приказка каже: "Вся політика є місцевою". Віруси просто не дотримуються місцевих кордонів

Четвер, 09 квітня 2020, 13:05
Кевін Райф
Мандрівник, мешкає в Денвері

Три тижні тому у мене в гостях було кілька людей. Ситуація в світі вже змінювалась, але ми не перевищували офіційне обмеження у 10 осіб в одному приміщенні. Це була просто вечеря, але це було і востаннє, коли життя здавалося навіть віддалено нормальним.

Соціальне дистанціювання вже почалася. На той час більшість не стратегічних підприємств закрились або перейшла на віддалену роботу. Усі основні спортивні ліги в США перенесли ігри, незабаром те саме зробили і місцеві чемпіонати. Ресторани почали працювати лише на самовивіз або доставку. Бари були закриті. Офіси спорожніли, і на вулицях стало тихо (буквально).

А невдовзі влада Денвера видала офіційне розпорядження "залишатися вдома"  мешканцям не дозволялося виходити з дому, крім випадків закупівлі їжі та ліків, або відвідин лікаря. Люди мали тримати дистанцію у 10 футів (3 метри) між собою. 

З індивідуальної точки зору світ скоротився до найменших складових частин. Люди у місті, як правило, дотримуються цього розпорядження, але важко сказати, наскільки суворо воно виконується. 

В деяких штатах  були випадки арештів за незаконні зібрання. У нас поки ні. Хоча за законом, ті, хто порушує державні обмеження, чинять злочин і можуть отримати штраф у 1000 доларів, а також рік у в'язниці. У Денвері, де чиновники впроваджували обмеження за муніципальним кодексом, покарання можуть включати штрафи до 999 доларів, а також невизначені процесуальні дії (тобто на розсуд судді і прокурора).

Місто Денвер поки що видало 14 приписів за порушення порядку перебування вдома, винесло 1796 попереджень та здійснило 690 контактів з підприємствами та жителями щодо відповідності за порушення умов карантину. 

На щастя, стан здоров'я в Денвері не такий поганий, принаймні порівняно з іншими містами США. На жаль, без обов’язкових і широкомасштабних тестувань важко дізнатися, чи нам насправді пощастило, чи це просто ілюзія. 

Наприклад, і Денвер, і Сан-Франциско майже одночасно ввели політику соціального дистанціювання, і обидва міста поки що мають хорошу статистику. 

З іншого боку, Нью-Йорк також досить агресивно застосовував екстрені заходи, але зараз це глобальний епіцентр спалаху хвороби. То нам в Денвері просто пощастило чи як?  

Соціально люди швидко пристосувалися до нових правил. Мої старші родичі проводять багато часу на телефоні, в той час як ми з друзями почали організовувати дистанційні ігри у відеочаті. 

Підписки на потокові сервіси виросли, і багатосерійні шоу, які можна довго дивитись, швидко стали вірусними: наприклад, "Tiger King" на Netflix набув особливої ​​популярності і зарза б’є всі рекорди.

Однак бізнеси стикаються з цілою низкою проблем. Робота вдома підходить для деяких галузей, але хто працює у сфері залучення великих груп людей (розваги, подорожі, бари) просто не виживуть в осяжному майбутньому. 

Тут, у Денвері, і місцева влада, і федеральний уряд (через адміністрацію малого бізнесу) надають позики та гранти, щоб утримати бізнес на плаву та працівників на зарплаті. Загалом по країні на це планують виділити 349 мільярдів доларів. 

Але ця допомога прийшла занадто пізно для багатьох. Малий бізнес звільнив працівників, припускаючи, що їм буде краще податись на допомогу по безробіттю. Результатом став безпрецедентний сплеск рівня безробіття - принаймні 10 мільйонів заявок по всій країні лише за два тижні.

Це навіть не враховує робочі місця, які ніколи не були створені. Готелі та туристичні компанії, як правило, збільшують найм у цю пору року, щоб підготуватися до напруженого літнього сезону. Авіакомпанії йдуть у зворотному напрямку, скорочуючи рейси, маршрути та додатковий персонал. 

Все це викликає ще одне важливе питання: що буде, коли положення про соціальне дистанціювання будуть ослаблене? Люди, можливо, не готові будуть повернутися до бізнесу, як раніше, і останні дані з Китаю та Південної Кореї, схоже, підтверджують цей висновок, оскільки кафе та кінотеатри там досі досі порожні.

Підприємства, які отримали державну підтримку, зможуть пережити кризу, але чи надовго їх вистачить? А ті компанії, які вже звільнили штат, можуть ніколи не повернутися до роботи. 

Страх перед вірусом, включаючи дуже раціональну стурбованість відновленням спалаху, ймовірно, уповільнить темпи відновлення нашої економіки.

Тут важливу роль має зіграти федеральний уряд. Це національна криза, і час кризи зазвичай вимагає сміливих та рішучих кроків. Три місяці тому і виборці, і конкуренти сміялися над пропозицією одного з кандидатів на посаду президента Ендрю Яна про загальний базовий дохід (по 1000 доларів щомісяця всім громадянам старше 18 років). 

Зараз же Конгрес сам прийняв законопроект про виділення коштів, які направлятимуть на  готівкові виплати безпосередньо громадянам в руки. Політика зробила поворот на 180 градусів. Чи може це стати регулярним заходом допомоги для громадян? Чи може це замінити інші форми суспільного добробуту? Це зараз і дуже несподівано виглядає можливим.

Але, незважаючи на радість прихильників Яна, прямої грошової допомоги буде недостатньо. Нарешті, ми можемо побачити Новий Договір (перший Новий Договір запропонував у 1933 президент Франклін Делано Рузвельт. Це був комплекс економічних стимулів та заходів, щоб полегшити наслідки Великої Депресії). 

Американські політики роками заявляють, що нам потрібно покращувати нашу громадську інфраструктуру, а список потенційних проектів довгий. Такий Договір не тільки посилить економіку та ринки, але й поверне людей до роботи. 

Закінчення кризи могло б дати можливість всьому Конгресу, не кажучи вже про американську громадськість, знову бути на коні.

Але це лише мрії щодо потенційного результату. Ми досі не знаємо, як це закінчиться для світу. Деякі міста та штати діяли швидко для подолання поширення вірусу, і це, можливо, врятувало час та життя. Інші, натомість, відмовилися визнати важкість ситуації і заплатили тяжку ціну (див. Кентуккі проти Теннесі), як і під час фінансової кризи 2009 року.

Який урок з ситуації Америка винесе цього разу?

Кевін Райф, мандрівник, мешканець Денвера, США



powered by lun.ua
Затяжна сієста. Хроніки іспанського карантину 
"Цей карантинний досвід я запам'ятаю на все життя не через постійну напругу і суворі обмеження. Мені пощастило знайти нових друзів, відпочити і  реалізувати нові фотопроєкти". 
Весілля у Литві під час пандемії: "Замість рушника вишивала маску"
Ми жартували, банка меду вдома є — тож можна відкрити її, ввімкнути Netflix — і влаштувати медовий місяць на дивані
Карантин у сонячній Кремнієвій Долині
"Робочі столи спорожнились дуже швидко, і більшість присутніх колег потроху виносили важливе для роботи обладнання і пакували в свої авто: монітори, клавіатури, комп’ютери, а деякі — навіть робочі крісла. Компанія дозволяла це робити, маючи довіру до своїх працівників, адже здоров’я людей — передусім".
Карантин у Пекіні — вихідні, що затягнулися
Я живу в Пекіні з дружиною, сином і братом. До цього карантин був для нас швидше вихідними з нагоди китайського Нового року, що затягнулись на довше, ніж зазвичай. Та й загалом ми ставились до карантину по-даоськи — за принципом «У-Вей», тобто «недіяння».
Карантин у великому місті
Нью-Йорк — місто, у якому проживає більше восьми мільйонів, тому воно дуже різне. З одного боку — пусті вулиці, страх і паніка в очах поодиноких перехожих, з іншого — як тільки потепліло, у скверах і парках немає де проштовхнутися. 
Італійський карантин – не італійські канікули  
Після злощасних перших вихідних березня, коли італійці сплутали карантин із канікулами і рвонули на лижі, уряд прийняв рішення зачинити всіх і все.       
Ірак і коронавірус 
Першим шоком для іракців стало те, що разом зі школами та садочками закрили всі заклади, де можна курити кальян. Вони не розуміють, який сенс ходити в кафе, якщо там не можна курити кальян.
Реклама:
Реклама: