Карантин у Пекіні — вихідні, що затягнулися

П'ятниця, 22 травня 2020, 10:27
Олександр Николишин
Працівник української редакції Медіа Корпорації Китаю

Цього тижня в Пекіні відкрилися "Дві сесії" — головна політична подія року в Китаї. До столиці з’їхалися депутати зі всієї країни, синхронним голосуванням вони затвердять бюджет, пакет антикризових заходів та всі закони, напрацьовані за рік. 

Проведення сесій — це також сигнал, що країна продовжить повертатися до нормального життя. Уже зараз на вулиці в Пекіні можна без масок займатись спортом, а після сесій дозволять відкрити навіть дитячі садки.

Зовсім інші настрої були в кінці лютого, коли повідомили, що ці самі "Дві сесії" переносяться на невизначений термін. Таке сталось уперше з 1998 року, коли дати відкриття зробили фіксованими — 3 і 5 березня. Стало зрозуміло: карантин — це надовго.

"Зараз на вулиці в Пекіні можна без масок займатись спортом, а після сесій дозволять відкрити навіть дитячі садки"

Я живу в Пекіні з дружиною, сином і братом. До цього карантин був для нас швидше вихідними з нагоди китайського Нового року, що затягнулись на довше, ніж зазвичай. Та й загалом ми ставились до карантину по-даоськи — за принципом "У-Вей", тобто "недіяння". 

Ми нічого не очікували, а значить, жодні новини не могли нас розчарувати. 

Ситуація в Пекіні відрізнялася від того, що було в Ухані. З 20 мільйонів мешканців столиці хворіло кілька сотень людей, а в нашому районі міста було лише кілька інфікованих. 

Удома був солідний запас масок з часів сильного смогу, ще більше обіцяли видати на роботі. Тож ми почувалися в безпеці й переконували в цьому рідних в Україні.

Я працюю редактором у місцевих ЗМІ, тож організувати роботу з дому було просто. Пояснити ж синові, що тато вдома, але гратися з ним не можна, виявилося складніше. 

У дружини ситуація відрізнялася. Вона сама себе відправила у відпустку, бо працює на себе — у фітнес-студії, яку відкрила два роки тому. 

Тож, коли сесії перенесли, стало зрозуміло: від даоських практик треба відмовлятись і починати робити хоч щось, тим більше, що наближався час орендної плати. Уже скоро дружина вела заняття онлайн, а орендодавці погодилися звільнити від сплати оренди за один місяць. 

"У дружини ситуація відрізнялася. Вона сама себе відправила у відпустку, бо працює на себе — у фітнес-студії, яку відкрила два роки тому.  Уже скоро дружина вела заняття онлайн"

А ще ми зрозуміли, що власна фітнес-студія — справжній скарб під час карантину. 

Ніхто з нас не набрав зайвих кілограмів, а брат навіть скинув кілька, хоча за цей час ми й перекуштували всі рецепти млинців,  які могли знайти в інтернеті.

На кнопках ліфта в будинку з’явилась харчова плівка, їдальня біля роботи почала видавати їжу з собою, а сусідні житлові мікрорайони закрили для сторонніх відвідувачів. 

По той бік барикад опинилася фруктова крамниця, куди ми зазвичай ходили. Хоча всі продукти можна було купити онлайн, свіжі фрукти й овочі ми брали саме в цій крамниці, бо вони там свіжіші й смачніші. Тепер продавець передавав пакети з продуктами крізь ґрати.

 
"Продавець передавав пакети з продуктами крізь ґрати"

Скоро ґрати з’явились і у нас. Коли кількість хворих за кордоном почала рости, наш дім, в якому живуть лише іноземці, обнесли сіткою, залишивши тільки один вхід. 

Біля нього сиділо два охоронці — один міряє температуру, інший робить відмітки в журналі, поступово записуючи ієрогліф 正 — "рівний": один відвідувач — одна риска. П’ять рисок — і ієрогліф готовий, охоронець переходить до наступного. 

Виявилось, що така каліграфія — зручний спосіб реєстрації відвідувачів: в кінці дня рахуєш кількість ієрогліфів і множиш на 5. 

 
"Коли кількість хворих за кордоном почала рости, наш дім, в якому живуть лише іноземці, обнесли сіткою, залишивши тільки один вхід"

Поступово виходити з карантину ми почали десь із другої половини квітня. 

Запрацювали кав’ярні. Спершу ми сиділи з дружиною за окремими столиками, потім нам дозволили сидіти разом, а тепер вже виїжджаємо всією сім’єю. 

Щоправда, заходи безпеки досі дуже серйозні. 

Скрізь продовжують міряти температуру, реєструвати відвідувачів, а основне — просять показати спеціальний "код здоров’я". 

 

"Скрізь продовжують міряти температуру, реєструвати відвідувачів, а основне — просять показати спеціальний "код здоров’я"

Він підтверджує, що з тобою не було зафіксовано жодних ненормальних обставин. Для цього до спеціального додатка потрібно підв’язати паспорт і номер телефону. Можна цього і не робити, але без такого коду тебе нікуди не пустять. 

Також потрібно підтверджувати, що ти не виїжджав за межі Пекіна впродовж останніх двох тижнів, для цього теж є спеціальний додаток. Якщо виїжджав — два тижні самоізоляції. Майже все це ми робимо і в нашій студії. 

Фітнес-центри в Пекіні дозволили відкрити 7 травня. До серпня нам утричі скоротили виплати за соціальним страхуванням і дозволили відтермінувати сплату податків. 

Життя триває. 

До дружини повертаються клієнти, я продовжую працювати з дому, брат вдруге готується продовжити гостьову візу, а син насолоджується вихідними з нагоди Нового року, що так надовго затягнулися. 

І всі ми чекаємо новин про відкриття кордонів, все так само по-даоськи — без жодних планів, але з надією якомога швидше побачити рідних і друзів.

Карантин у сонячній Кремнієвій Долині
"Робочі столи спорожнились дуже швидко, і більшість присутніх колег потроху виносили важливе для роботи обладнання і пакували в свої авто: монітори, клавіатури, комп’ютери, а деякі — навіть робочі крісла. Компанія дозволяла це робити, маючи довіру до своїх працівників, адже здоров’я людей — передусім".
Карантин у Пекіні — вихідні, що затягнулися
Я живу в Пекіні з дружиною, сином і братом. До цього карантин був для нас швидше вихідними з нагоди китайського Нового року, що затягнулись на довше, ніж зазвичай. Та й загалом ми ставились до карантину по-даоськи — за принципом «У-Вей», тобто «недіяння».
Карантин у великому місті
Нью-Йорк — місто, у якому проживає більше восьми мільйонів, тому воно дуже різне. З одного боку — пусті вулиці, страх і паніка в очах поодиноких перехожих, з іншого — як тільки потепліло, у скверах і парках немає де проштовхнутися. 
Італійський карантин – не італійські канікули  
Після злощасних перших вихідних березня, коли італійці сплутали карантин із канікулами і рвонули на лижі, уряд прийняв рішення зачинити всіх і все.       
Ірак і коронавірус 
Першим шоком для іракців стало те, що разом зі школами та садочками закрили всі заклади, де можна курити кальян. Вони не розуміють, який сенс ходити в кафе, якщо там не можна курити кальян.
Корона королівства Таїланд: як райська країна зустріла пандемію
Не дивно, що серед решти азіатських країн Таїланд має доволі низький відсоток заражень: тайці звикли носити маски, дослухатись порад свого уряду та користуватись санітайзерами, доступними чи не на кожному кроці.
Приказка каже: "Вся політика є місцевою". Віруси просто не дотримуються місцевих кордонів
На щастя, стан здоров'я в Денвері не такий поганий, принаймні порівняно з іншими містами США. На жаль, без обов’язкових і широкомасштабних тестувань важко дізнатися, чи нам насправді пощастило, чи це просто ілюзія. 
Карантин на Шрі-Ланці. 165 українців здорові та в безпеці
Всі вже звикли до розкладу комендантської години, українці в безпеці.
#ХронікиКорони. Погляд з Ізраїлю
В порівнянні з Україною, у березні тут набагато тепліше, тож Ізраїль, почасти, відтворив так звану "середземноморську помилку", коли за гарної погоди люди вирішили краще проводити час у великих компаніях та активно спілкуватися, ніж сидіти вдома.
Іспанці на балконах — не співають, аплодують медикам
На порушників карантину чекає штраф у розмірі від 601 до 30.000 євро. За підрахунками іспанської поліції в середньому в країні штрафують кожні 6  секунд. 
CV на Кипре. И это не про резюме
После сценария в Ломбардии всем стало страшно, киприоты же очень схожи с итальянцами, – средиземноморский темперамент, большие дружные семьи, поцелуи при встречах, совместные семейные обеды по 50 человек. (рос.)