"Корона" Сполученого Королівства

Вівторок, 15 вересня 2020, 09:00
Маша МакДональд
проживає у Великій Британії

Грудень 2019 — лютий 2020 року,
"Початок"

Почну здалеку. У Великобританії кордони не закривали від слова "зовсім". Мешканці могли подорожувати до країн, захоплених вірусом (один мій колега їздив до Кореї, інший — до Китаю). 

86 тисяч китайських студентів навчалися в британських університетах, а це означає, що багато хто з них повертались додому після новорічних канікул, або, навпаки, чекали в гості батьків. 

У лютому я дуже сильно захворіла. Зараз підозрюю, що це був COVID-19, але в той час не було активного тестування, а застудою хворіли в принципі практично всі мої колеги, — тож я списала це на гострий бронхіт. 

Наприкінці лютого було зареєстровано перше зараження всередині країни: до цього всі виявлені випадки були зареєстровані у людей, які нещодавно прибули з-за кордону. І ось тут почалася ера напруги.

Березень 2020 року,
"Чистилище"

Весь березень пройшов у нестерпному очікуванні. Це було схоже на війну з невидимим ворогом-ховрахом. Ти ховраха бачиш? А він є. Спочатку від уряду надійшли рекомендації самоізолюватись особам похилого віку, вагітним жінкам та людям з респіраторними і кардіо-захворюваннями. Після цього хтось вже злякався, а хтось продовжував вважати новий вірус теорією змови.

Потім компаніям наполегливо рекомендували перевести якомога більше співробітників на режим роботи з дому. Пам’ятаю, як обіймала свою підлеглу в той день, коли вийшла ця рекомендація, і говорила, що цьому скоро настане кінець, і ми точно побачимось місяців через три максимум (зауважу, що вже вересень, а ми з нею вживу так і не бачилися з того моменту). 

Усе поступово закривалося — школи, торгові центри, паби та ресторани, але повного локдауну ще не оголошували. У кожного другого був "друг в уряді", що говорив: "Завтра абсолютно все закриють", — але дні йшли за днями, а "абсолютно все" так і не закривали. 

Було відчуття "чистилища" — виглядає начебто все нормально, але насправді ситуація дуже далека від нормальності. Напруга була такою високою, що неможливо було спокійно спати. Люди боялися чхати і кашляти в метро. Пам’ятаю, як я поперхнулася кавою, то так і давилася дві станції, аби лише не кашлянути та щоб мене не лінчували прямо у вагоні. Ходили чутки, що локдаун дотягують до шкільних канікул або навіть до Дня Матері (22 березня). 

23 березня прем’єр-міністр, у сюрреалістичній манері (що доволі зрозуміло з урахуванням ситуації), зробив серйозну заяву про введення загального карантину, породивши незліченну кількість мемів "Just say no". Так почався карантин. Наш із чоловіком запис до клініки фертильності на 28 березня спочатку перенесли, потім перекваліфікували в телефонний дзвінок, а там і зовсім скасували.

Квітень-липень,
Карантин

Держава заявила про підтримку бізнесу і анонсувала схему "Furlough scheme", згідно  з якоб всім непрацюючим співробітникам компаній, що подалися на грант від держави, повинні були виплачувати 80% від зарплати. Я працювала тоді у флористичному бізнесі: в перший тиждень карантину ми вирішили закритися повністю, а на другий знову відкрили онлайн-магазин і змогли доставляти букети кур’єрами.

Хоча громадським транспортом користуватися не рекомендувалося, ніхто не зупиняв, щоб перевірити, наскільки вагома в тебе причина вийти з дому. 

Нам дуже пощастило, що карантин застав нас вже у новому домі, в п’яти хвилинах пішки від лісу в South Woodford. У нас є собака, і їй потрібні були мінімум дві прогулянки в день. 

 
всі фото маші макдональд

У районах, де у людей є власні садки на задньому дворі, або ліс неподалік, або де у більшості є приватна страховка (як, наприклад, в більш заможних South Kensington і Chelsea) заходи моніторингу були м’якшими, а кількість патрулів набагато нижча.

 

Одного разу на початку карантину, коли тільки ключовим працівникам було пристойно вибиратися в місто, мені потрібно було заїхати в офіс. Я думала, що о шостій ранку я буду одна-однісінька в тому поїзді метро, ​​але замість цього побачила битком забиті вагони. 

Усі ключові працівники, як і в більшості мегаполісів, живуть на околицях, а значить — їм якось треба добиратися в центр на роботу. Усі співробітники продуктових магазинів і транспорту, медсестри, лікарі, поліцейські, і багато інших жителів Лондону, що прирівняні до ключових співробітників, кожного ранку їздили, наче ті оселедці в бочці, багато з них — без масок. Удень же метро було жахливо порожнім, як в антиутопії.

 
 

За час карантину ми переграли в усі настільні ігри, виграли незліченну кількість онлайн-паб-квізів, зробили ремонт майже у всіх кімнатах і навіть самостійно побудували веранду. Наша собака почала ховатися від нас з тугою в очах, в яких явно читалося: "Що, знову гуляти…?"

 
 

На святкуванні мого дня народження з гостей були мій чоловік, наша квартирантка і собака.

 

Майже все літо в Лондоні стояла неймовірна спека. За свої 34 роки я була і в Австралії, і в Азії, і в Марокко, а засмагла найсильніше в Лондоні. 

Так, психологічний тиск від невідомості був сильним, але державна підтримка дозволяла виплачувати іпотеку, сонце стояло високо, в саду дозріла полуниця, а потім і малина; я стала краще спати, повернула собі свіжий колір обличчя, а моє око перестало сіпатися від постійного стресу і поїздок в метро.

У липні оголосили послаблення, державна підтримка з вересня мала скоротитися, а разом з нею і моя позиція в компанії. У важкі часи нікому не потрібна директорка з маркетингу та продажу, а потрібна одна людина на Instagram, і та на півставки.

Серпень-вересень 2020 року, 
Новий початок

Центр міста все ще мертвий. Ніхто не поспішає повертатися в офіси, а багато компаній взагалі відмовилися від ідеї офісу як такого.

Біля входу до станцій метро з’явилися вендингові машини з продажу масок.

На ринку праці конкурс на місце сягнув 500 осіб.

Але, хей! У серпні нам подзвонили з клініки фертильності і призначили консультацію на 16 вересня. А це означає, що все не так погано, і надія є. 

Маша МакДональд

Ми дуже вдячні вам, наші читачі, за час, проведений на сайті "Українська правда.SOS". Тепер ми хочемо попросити вас оцінити нашу роботу – і для цього ставимо декілька просих запитань.



powered by lun.ua
"Корона" Сполученого Королівства
Від грудня і до сьогодні. Як проходить карантин у Великій Британії.
Затяжна сієста. Хроніки іспанського карантину 
"Цей карантинний досвід я запам'ятаю на все життя не через постійну напругу і суворі обмеження. Мені пощастило знайти нових друзів, відпочити і  реалізувати нові фотопроєкти". 
Весілля у Литві під час пандемії: "Замість рушника вишивала маску"
Ми жартували, банка меду вдома є — тож можна відкрити її, ввімкнути Netflix — і влаштувати медовий місяць на дивані
Карантин у сонячній Кремнієвій Долині
"Робочі столи спорожнились дуже швидко, і більшість присутніх колег потроху виносили важливе для роботи обладнання і пакували в свої авто: монітори, клавіатури, комп’ютери, а деякі — навіть робочі крісла. Компанія дозволяла це робити, маючи довіру до своїх працівників, адже здоров’я людей — передусім".
Карантин у Пекіні — вихідні, що затягнулися
Я живу в Пекіні з дружиною, сином і братом. До цього карантин був для нас швидше вихідними з нагоди китайського Нового року, що затягнулись на довше, ніж зазвичай. Та й загалом ми ставились до карантину по-даоськи — за принципом «У-Вей», тобто «недіяння».
Карантин у великому місті
Нью-Йорк — місто, у якому проживає більше восьми мільйонів, тому воно дуже різне. З одного боку — пусті вулиці, страх і паніка в очах поодиноких перехожих, з іншого — як тільки потепліло, у скверах і парках немає де проштовхнутися. 
Італійський карантин – не італійські канікули  
Після злощасних перших вихідних березня, коли італійці сплутали карантин із канікулами і рвонули на лижі, уряд прийняв рішення зачинити всіх і все.       
Реклама:
Реклама: